завтра вже про мене й не згадаєш…
Оксана (спустивши очі)
Хіба ти завтра їдеш?
Степан
Що ж я маю
тобі тут очі мулити собою?
Оксана
Виходить, наче я тебе жену…
Я ще ж тобі не мовила ні слова…
Степан
Невже я маю ще й того діждатись,
щоб ти мені сказала: «Вибирайся»?
Оксана (збентежена, зриває з вишні листочки, кусає їх і розщипує в руках)
Який же ти чудний! Ну, що ж я мала
тобі казати? Я не звикла так…
Я інших паничів роками знаю
і ще від них такого не чувала…
а ти… недавно що приїхав…
Степан
Панно!
Ті паничі безжурно походжають
на щирому дозвіллі по садочках
та вибирають квітку для забави,
і тільки ждуть, щоб краще розцвілася.
А я ж як в’язень, що на час короткий
з темниці вирвався і має хутко
з веселим світом знову попрощатись
і розцвіту не має часу ждати.
Мені була б не для забави квітка,
я бачу в ній життя і волі образ,
і краю рідного красу. Для мене
куточок той, де б посадив я квітку,
здавався б цілим світом… Я забув,
що ти живеш на волі, що для тебе
привабного нема нічого там,
де я живу, і навіть буть не може…
Оксана (стиха, похиливши голову)
Чого ж ти так у тому певен?
Ти наче думаєш, що я вже справді
якась ростина, що в мені немає
ні серця, ні душі…
(В голосі злегка бринять сльози. Вона уриває.)
Степан (знов бере її за руку, вона не боронить)
Оксано, зоре!..
Пробач… я сам не знаю… я не смію…
(з поривом)
Ні, я не можу, я не маю сили
тебе зректися!
(Пригортає Оксану.)
Серденько, скажи,
чи любиш ти мене? Промов же слово!
Оксана
Хіба ж би я з тобою так стояла?
(Ховає обличчя у нього на грудях. Німа сцена.)
Степан
Я завтра старостів зашлю до тебе.
Чи батько твій їх прийме?
Оксана
Татко дуже
тебе вподобав і матуся теж.
Степан
Що тільки дам тобі я на чужині
замість веселощів рідного краю?
Своє кохання вірне, більш нічого…
Оксана
Не думай, ніби я пуста панянка,
що тільки має на умі забави
та залицяння. Сі трудні часи
думок поважних і дівчат навчили.
Якби ти знав, як туга кров гнітить!..
Степан
Кров?
Оксана
Так. Не раз, вернувшися з походу,
лицарство з нами бавиться при танцях.
Простягне руку лицар, щоб узяти
мене до танцю, а мені здається,
що та рука червона вся від крові,
від