Хрущі гудуть, до світлих шиб летять… А там, мов вежі, башти фантастичні, недвижно темні дерева стоять. Ти сам-один в природі тій величній, мов принц в заклятім місті у казках… І в душу ллєсь спокій, якісь празничні, врочистії чуття…І ти, мов птах, стаєшся легкий, мов ось-ось летіти! Безмірну силу чуєш у руках і весь ростеш у безмір…Люди! Діти! До мене! Я люблю вас, всіх люблю! І все зроблю, що будете хотіти! Чи крові треба — кров за вас проллю! Чи діл — я сильний, віковічні скали розторощу, на землю повалю… Дмухнув вітрець — і мрії ті пропали. Та в серці прилив ще чуття тремтить, і вже думки до хат тих поскакали, де чорна праця й чорне горе спить. Вузька, здається, непривітна нива, а кілько можна й треба тут робить! Суспільна праця довга, утяжлива, зате ж плідна, та, головно, вона одна лиш може заповнить без дива Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
