Що ховається у сутінках. Антология

вперед. Попереду – похмуре пекло.

      Відроголовий їде в його бік.

      Двигун поліцейської машини прекрасно налаштований, він мурчить, як задоволений леопард. На задньому сидінні відьма впадає в кому, усе глибше і глибше.

      Пробиваючи світлом фар ніч, патрульна машина наближається до міста, у якому відбуваються кепські речі. Відьма чує позаду річку, яка віддалено шумить. І шумить по-справжньому, не в уяві. Звук підхоплює її, як і річка. Раптово вона починає плисти, ніби її змило стрімким потоком. Цей потік червоний, і він – частина її, так само як усе цієї ночі є частиною її, окрім убивці і його пістолета. Потік несе її швидко та безпечно, так само як ніс Відроголовий, бо річка – сестра цієї істоти. Вона протікає під мостом, на якому колись стояв убивця, вона наповнює ніч великим океаном Нептуна, і всі арабські пахощі не зможуть підсолодити його різкого солоного запаху.