СКАЗАТИ Броня строфи і батальйони слів — Захисники мої у дні печалі, Коли зневіра і невдачі злі Мені «здавайсь» під вухом прокричали. «Здавайся, змовкни, зникни, наче дим…» Я добре знав, що це було не грою. Та йшли слова в шерензі строгих рим За право не здаватися – до бою. Пробігли вже літа за сорок… Та мама все ж потрібна нам, Бо наша радість, біль і сором Серцями міряються мам. Сьогодні груди тиснуть гирі, І мами так не вистача. Лише вона змогла б повірить, А всі мовчать… Усі мовчать… Кожен день – для здивування, Кожен день – для відкриття. І пульсує думка рання Над загадкою буття. В нім не тихо і не гладко, Та всміхнуся я журбі… Кожен день – немов спочатку Починаюся в собі. Сьогодні ти кумир, сьогодні аплодують, Засвідчивши любов і почуття… А завтра ніби вже не бачать і не чують, І потопає все у забуття. Тож не махай своїм віночком слави, Нехай притишить звук гучна сурма. Ой, слава, слава – хитра і лукава, Сьогодні є, а завтра вже нема. Роби своє, роби… Собою будь усюди. Роби своє… Й бровою не веди. Лиш Бог єдиний нас колись розсудить, І кожному воздасться за труди.
Маленькій Поліні
Рости, дитяточко, рости
І простягни до діда руки.
Мені всміхаються світи,
Бо в мене є мала онука.
Життя вдалось і не вдалось,
Але всміхнуся я в немові —
На світі зостається хтось
Із краплею моєї крові.
Ой, нас багато по світах
Розсипалося – не зібрати…
Та є для всіх земля свята,
Що найдорожча, ніби мати.
Чи душу вкрила каламуть,
Чи серцю хочеться радіти —
Нас очі матері знайдуть
І втішать щирим словом: діти.
Я – овен, якщо вірить гороскопу,
А по-простому мовиться – вівця.
Підвладний і падінню, і потопу,
Відкритий для ножа і топірця.
Я спільність нашу з овеном приємлю —
Іти у гори, бігать по стерні,
Відчуть нагайку, цілувати землю…
В кошарі ж бути – це не по мені.
Один подався в бізнесмени,
А другий – в спритні гендлярі.
А я не можу… Не ті гени,
Та й вподобання застарі.
Обнявши власну скромну пісню,
Під тягарем нових проблем —
Разом сьорбаєм юшку прісну
Й міркуєм – якось проживем.
Ой, скільки розвелось вождів —
Малих, великих, іще більших.
Не вистачить високих слів
Перелічить їх в скромнім вірші.
Здається,