але вже через три дні стало зрозуміло, що він провалився. 34-й корпус Скоропадського був призначений для наступу. Однак частина корпусу відмовлялася брати участь у боях і постійно мітингувала. Генерал Скоропадський разом з комісаром 7-ї армії Борисом Савинковим виступав перед вояками, переконуючи їх узяти участь у наступі. Юрби солдатів проводжали агітаторів гиком і свистом. Після невдач червневого наступу 34-й корпус було відведено у резерв.
Провал наступу російських військ призвів до загальноросійської кризи, зробив Тимчасовий уряд більш реалістичним, змусив його шукати підтримки своєї політики у Києві. Керенський дав згоду комплектувати окремі тилові частини переважно з українців, а Генеральний комітет дістав деякий вплив при формуванні резервних частин шляхом добровільного набору. Серед генералітету тоді утвердилася думка про те, що українізація деяких частин приведе до зростання їхньої боєздатності та дисципліни, що вона допоможе відтягнути солдатів-українців від більшовицької пропаганди.
Український комісар Південно-Західного фронту запропонував Скоропадському почати українізувати корпус. Але Скоропадський тоді ще вагався, зізнаючись, що він не співчуває українському соціалістичному руху і побоюється, «…як би українізація остаточно не зруйнувала корпусу». У Києві Скоропадський зустрівся з генеральним секретарем із військових справ С. Петлюрою: «З Петлюрою я дуже мало розмовляв, він зовсім не був у курсі військових справ, а більше займався київською політикою… Був привітний, тоді ще розмовляв зі мною по-російськи, а не українською». Командувач Київського військового округу генерал Оберучев пропонував Скоропадському відмовитися від українізації корпусу, переконуючи його, що згода Петрограда на українізацію окремих частин – тимчасове явище. У своєму листі до генерал-квартирмейстера М. Раттеля Скоропадський напише, що коли українізація його корпусу – це «…влиття поповнення тільки з українців, то я думаю, із цього, крім руйнації корпусу, нічого не буде… що стосується мене, то я особисто, маючи прізвище українця, досить відоме в країні, для такої українізації годжуся, але я ні в які авантюри пускатися не збираюся… мене можуть обвинуватити у політичній авантюрі, що мені зовсім не личить». Під час драматичних подій бунту українського полку ім. Полуботка у Києві Скоропадський перебував у штабі Київського військового округу і розмірковував, виступити проти бунтівників… чи на їхню підтримку.
19 липня Верховним головнокомандувачем російської армії стає генерал Лавр Корнілов. Він поставив свій підпис під наказом про українізацію 10 дивізій і про створення окремих 1-го та 2-го українських корпусів. Скоропадський, за його визнанням, «…бажав служити під командою Корнілова».
Можна припустити, що Скоропадський поділяв політичні погляди майбутнього заколотника, вважаючи, що Тимчасовий уряд є приреченим. При зустрічі Корнілов казав Скоропадському: «Я од вас вимагаю