вирішило відсторонити від влади в Україні кабінет Голубовича. Залишалося дочекатися дозволу на переворот із Берліна, розробити план перевороту та знайти гідного претендента на владу. Спочатку німці звернулися до цивільної людини – мільйонера й масона Євгена Чикаленка, що був поміркованим федералістом і мав авторитет в українських колах, як буржуазно-ліберальних, так і соціалістичних. Але Чикаленко відмовився виступати проти Центральної Ради та ставати маріонеткою в руках німців. Згодом він відмовився і від пропонованої посади міністра земельних справ в уряді Скоропадського. Є свідчення про те, що німецькі агенти звертались до Миколи Міхновського з пропозицією очолити заколот проти Центральної Ради. Але і Міхновський відмовився від співпраці з німцями. Німецьким командуванням на майбутнього диктатора розглядалася й особа генерала Олександра Рогози, що у 1917 р. був командувачем 4-ї армії на Румунському фронті. Але йому було майже 70 років. Частина австрійських військових та українських національних кіл пропонували українського монарха Вільгельма фон Габсбурга – архікнязя австрійського, родича імператорів Австро-Угорщини. 1917 року він перейшов до частин Українських січових стрільців (УСС) і взяв українське псевдо – Василь Вишиваний, почав мріяти про корону або гетьманську булаву України. У лютому 1918-го разом з частинами УСС полковник Вільгельм Габсбург розпочав похід в Україну, а з 1 квітня він прийняв команду над УСС (2 тис. багнетів). Згодом Скоропадський напише, що австрійська «публіка» «…виставляла у гетьмани кандидатуру ерцгерцога Вільгельма, парубка, ґрунтовно підготовленого до своєї ролі, оскільки він вивчив українську мову, ходив в українській сорочці та своїм поводженням заохочував на свій бік українців шовіністичного забарвлення».
Німці зробили ставку на Скоропадського, і однією з причин такого вибору, як уже зазначалося, були його гетьманські предки, що могли бути використані для легітимації режиму. Німці вважали, що Скоропадський як людина військова, генерал та землевласник, а не політик, беззастережно буде виконувати німецькі накази і зможе навести лад в «українському королівстві». 13 квітня 1918 р. в телеграмі німецького імператора Вільгельма II до Ейхгорна з'являється згадка про відставного генерала: «Передайте генералу Скоропадському, що я згодний на обрання гетьмана, якщо гетьман дасть зобов'язання неухильно виконувати наші поради». Скоропадський свідчив, що у квітні «…до мене приїхав офіцер у російській уніформі, виявився службовцем у якомусь відділі «Оберкоманди» і повідомив, що начальник розвідувального відділу «Оберкоманди» майор Гассе прохає дозволу приїхати до мене з дуже важливої справи. Того ж дня увечері я бачився з Гассе. Він виявив до мене надзвичайну прихильність. Розмова йшла головним чином про нашу організацію. Я висловив свій погляд на політичні відносини і на політичні угруповання в Україні… Після побачення з Гассе… я цілу ніч не спав, обдумуючи все це, а на ранок я вже був готовий