днів перебували в морі на маневрах в умовах шторму. Я служив на флагмані і якось уночі заступив на вахту на місток. Видимість була поганою, місцями стелився туман, тож капітан теж залишався на містку, стежачи за всім, що відбувалося на судні.
Невдовзі по тому, як посутеніло, дозорець із крила містка доповів:
– Світло по правому борту.
– Нерухоме чи рухається? – гукнув капітан.
– Нерухоме, капітане, – відповів дозорець. Це означало, що нам загрожувало зіткнення з тим кораблем.
Капітан повернувся до сигнальника.
– Просигналізуй цьому судну: у нас зустрічний курс, раджу змінити курс на двадцять градусів.
Відповідь прийшла така:
– Бажано, щоб ви змінили курс на двадцять градусів.
– Просигналізуй: я капітан, змініть курс на двадцять градусів.
– Я матрос другого класу, – була відповідь. – Раджу вам змінити курс на двадцять градусів.
Капітан не на жарт розлютився.
– Просигналізуй: я на лінкорі, міняйте курс на двадцять градусів, – визвірився він.
– А я на маяку, – заблимало у відповідь світло.
Довелося нам змінити курс.
Завдяки зміні парадигми, якої зазнав капітан (а разом із ним і ми, читаючи цю історію), ситуація постає в цілковито інакшому світлі. Ми бачимо реальність, яку формує капітанове обмежене сприйняття, ту реальність, яку нам так само, як і капітану в тумані, важливо розуміти в нашому повсякденному житті.
Принципи – як маяки. Це природні закони, яких не можна порушувати. Як зазначив Сесіл Деміль щодо принципів, викладених у його монументальному фільмі «Десять заповідей»: «Переступити закон неможливо. Ми можемо зламати собі життя, переступаючи закон, але сам закон залишиться непорушним».
Індивіди можуть переглянути все своє життя й інтеракції з огляду на парадигми, карти, які постають з їхнього досвіду та впливу середовища, проте ці карти не тотожні самій території. Вони – «суб’єктивна реальність», лише спроба описати територію.
«Об’єктивна реальність», тобто сама територія, складається з принципів-«маяків», від яких залежить зростання й щастя людини, природних законів, що були вплетені в тканину кожного цивілізованого суспільства впродовж віків історії та становлять підґрунтя кожної родини й організації, які існували довго й процвітали. Те, наскільки точно наші розумові карти описують територію, не впливає на її існування.
Реальність цих принципів (природних законів) стане очевидною для кожного, хто глибоко замислиться й уважно розгляне цикли суспільної історії. Ці принципи з’являються знову й знову, і те, наскільки люди визнають їх і живуть із ними в гармонії, визначає, до чого прямує це суспільство: до виживання й стабільності чи до розпаду й руйнування.
Принципи, про які я говорю, не є езотеричними, містичними чи «релігійними» ідеями. У цій книжці немає жодного принципу, який був би унікальним для якогось окремого вірування чи релігії, включно з моєю власною. Ці