Смарагд. Валентина Мастєрова

сивіти, схуд і щось змінилося в ньому. Здалося, немов у погляді додалося людяності. Але він помилився. Батько підійшов і несподівано вдарив його по обличчю. Дань аж хитнувся від того удару, а Григорій, мало зважаючи, де перебуває, закричав:

      – Як ти посмів! Тепер, сучий сину, на колінах будеш вимолювати прощення! А ні – начувайся. Пожалкуєш у мене, що на світ народився.

      – Я й так жалкую, – промовив Данило, тримаючись рукою за щоку. – Жалкую, що народився, жалкую, що живу, вчуся у цьому технікумі. Ти ж знаєш. Правда, знаєш? – говорив, ніби до чужого, оминаючи слово «тату».

      – Диви, воно щось іще й меле, – уїдливо проговорив Григорій. – Чужі діти за щастя мають вчитися, а йому завжди все не так. Придурок, ти ж два роки провчився. Де два – майже три. А тепер все коту під хвіст? Ні, не думай, що будеш робити, що хочеш, – посварився пальцем перед самим обличчям сина, – я тобі не дам. Де нам знайти Ольгу Павлівну? – повернувся до директора. – Бо цей гівнюк довго тут буде вигинатися…

      – Її кабінет неподалік, – директор технікуму дивився з досадою на батька з сином, які були надто чужими, щоб зрозуміти один одного. – Тільки вчитиметься він далі чи ні, – кивнув на Данила, – залежить тепер не лише від неї.

      – Я проситися не піду, – Данило відступив до дверей, ніби хотів вийти з кабінету.

      – Що? – підскочив до нього Григорій. Замахнувся, та Данило перехопив руку і, міцно тримаючи, якийсь час дивився йому в очі. Батько обм’як, смикнув руку й процідив крізь зуби: – Забирай свої бебехи, раз уже відучився. – І додав загрозливо: – Тепер поїдемо додому.

      – Я не поїду додому, – заперечив Данило. – Мені там нічого робити.

      – Поїдеш, – люто глянув на нього Григорій. – Не зуміла нога свиняча на столі лежати – лежи під столом. В армію весною підеш. Там тебе научать жити. А волочитися по світу я тобі не дам. Ти в мене ще заплачеш за цим технікумом.

      За всю дорогу вони не обізвалися один до одного й словом. Збоку здавалися випадковими попутниками. Тільки придивившись, можна було помітити схожість між цими двома.