на п’ятачок. Це якщо ще пофартить!
Матрос. Не догнав? Чого це раптом?
Капітан. Життя, Матросе, така штука… Ненадійна, одне слово, штука. Отак живеш, все на мазі, усе чудово, – і бац! (Наспівує). «Ваше благородие, госпожа удача, для кого вы добрая, а кому – иначе…» (Обірвавши спів). Фортуна, як і жінка, має здатність повертатися… культурно кажучи – спиною. Різниця тільки в тому, що коли… кхе-кхе… спиною до тебе повертається жінка – це одне. Зазвичай – захоплююче видовище! А коли фортуна – то вже інше… То гаплик! «Нічого доброго не жди, залізь у погріб і… (самими лишень губами: «…перди!»)… Культурно кажучи: пускай гази… Га, Матросе? Що ти на це скажеш?
Матрос (нервуючись). Ви… теє…
Капітан. Та не тремти! Це я так, для галочки у звіті про проведену профілактичну роботу… (Помовчавши). Про роботу, між іншим. Там у вас під боком, кажуть, якісь панки завелися.
Матрос. Які ще панки?
Капітан. От ти й розберися. Мені дільничний доповідав, що вже кількох із вибритими скронями бачив. Знаєш, що це значить?
Матрос. Ви про що?
Капітан. Я – про вибриті скроні.
Матрос. Ну, просто приколюються пацани…
Капітан. Приколюються? Та ні, Матросе, не просто приколюються. Це вони під фашистів косять.
Матрос. Та що ви!.. Знаю я їх. Гордєй, Баритон, Плюха… Які фашисти? Пацани як пацани…
Капітан. Матросе, ти що, самий вумний?..
Матрос. Та ні… Я ж… А що? Що треба?
Капітан. Оце вже молодець! Повиховуйте їх трохи, щоб не псували мені картинку у районі своїм виглядом. Зрозумів?
Матрос. Зробимо…
Капітан. Ну от і добренько. Тільки не перестарайтеся. Поганяйте трохи, але без каліцтва.
Матрос. Само собою…
Капітан. І ще… (Через паузу). Аптекаря ти, сподіваюсь, знаєш?
Матрос. Так собі. Привіт-привіт.
Капітан. А де знайти його, у курсі?
Матрос. Можу пробити…
Капітан. Ну, чого зайві хвилі піднімати? Я тобі й так скажу. Біля «Спартака», у кафешці на Котовського його точка.
Матрос. Ну так, бачив його кілька разів у тому районі.
Капітан. Сходи, попий чайку із ним.
Матрос. Просто попити чайку?
Капітан. Можете і чогось іншого. Ви ж люди дорослі. Солідні, можна сказати, люди. Авторитетні.
Матрос. Ну, схожу. Що, мені важко?..
Капітан. Сходи, сходи. Проблемка у нього виникла. Треба підсобити.
Матрос. Що за проблемка? У загальних рисах…
Капітан. Знаєш, чим Аптекар промишляє?
Матрос. Хто не знає? Димедрольчик, циклодольчик… «Колеса»!
Капітан. Розбазікався… Я за язика тебе тягну? Кивни, що знаєш, і мовчи тихесенько…
Матрос. Та що ви, їй-богу! Це ж між нами, як свій свому…
Капітан (імітуючи Жеглова-Висоцького із «Місця зустрічі змінити не можна»). Ти здурів! Із яких це пір капітан для вас своїм став? Я вас, гадів, душив і душити буду! (Матрос смикається і «пітніє». Капітан задоволено усміхається). Жартую, Матросе!