ми й бачимо усе по-різному…
РОМАН. Ну!.. Це ти вже заглибилась у хащі. Відкинь ти, бога ради, це своє філософствування. До життя треба ставитися простіше!
НАТА. Так-так. Але мені здається, що я й так все спрощую. Далі вже просто нікуди. Ось ти говориш, що я нібито розкутішою стала. Але ж ні, Романе, ні! Не розкутішою я стала, а брутальнішою. Брутальнішою, розумієш? Я для себе усе вже до того спростила, загнала у такі примітивні схеми, що на часі вжахнутися…
РОМАН. Цікаво, цікаво.
НАТА. Нічого цікавого!
РОМАН. Цікаво: куди ти хилиш? У мене таке враження, ніби ти запосяглася наговорити мені добрячу кіпу бридкостей про себе, викликати в мені зневагу і у такий спосіб здихатися мене.
НАТА. Отакої! Мій любий ловеласе, запам’ятай одну важливу річ: коли приходиш до коханки – головне не налякати її тим, що ти залишишся назавжди.
РОМАН (ошелешено). Нато!.. Ради бога!.. Звідки цей цинізм?
НАТА (ніяк не реагуючи на Романову репліку). Невже ти думаєш, що коли б я хотіла тебе здихатися, то не знайшла б іншого, не настільки примітивного, способу? Думаєш, не змогла б обійтися без зайвих слів? Та я б просто не відчинила тобі двері – от і все.
РОМАН. Ну, двері… Це несерйозно… Хоча! Ти жінка. А це у манері жіноцтва взагалі: набрид чоловік, законний чи коханець, – ату його, нічого з ним панькатися…
НАТА. З яких це пір ти пройнявся ненавистю до жінок?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.