Етнологія для народу. Свята, традиціі, звичаі, обряди, прикмети, вірування українців
«при надії» повинна знати увесь кодекс правил поведінки, котрий не стільки тичеться до її власного здоров’я, скільки майбутньої дитини та людей, з якими має діло, сільського етикету тощо. На своє ж здоров’я, гігієну свого часу не звертається жодної уваги. Досить байдуже відносяться до найелементарніших вимог акушерства. Баба повинна знати, що її не мона іти за куму, не мона брати нічого в хвартух, бо на дитині буде осипка, немона переступати собаку або кота, змивати стол або лаву, виливати чого-небудь через вікно, бо дитина буде вонітувати (і т. д., що не можна робити. – І.І.). Не всяка покличе бабу бранку зоздалегідь, а лише як починаеться акт родин. Баба – це людина теж несвідома в акушерських справах, але вона знає замовити, та все, що полагається в той час. Дещо вона мо допомогти своєю порадою. Бранки, звичайно старі баби, що вже дітей часі не можуть мати. До неї відносяться з повагою. Бранки називають бабунею; вона стає ніби крестною. Батьки її внуків повинні нести бранці вечеру, а на Великдень – калачі. Бранка дістає диктаторські права; її родилля повинна слухати, щоб вона не сказала. Буває так, що дитина довго не може народитися, до бранка дає роділлі пляшку й каже її що є сили дмухати; як це не допомогає, то потрасає: ставить стола посередині хати й обводить роділлю три рази, переводить три рази без хати, дає свячену воду. Як появиться на світ дитина, то бранка бере звичайного ножа, часом навіть не обтертого як слід і одрізує пупа. Вона пильнує лиш, до чого б обрізати. Одрізують до кружілки, голки, шоб пряла та шила добре, до книжки, шоб учоний був, але це рідко. А зав’язують матірчатим прадівцем; плоскінним не мона, бо плоду не буде. Як вродиться неживе, то обкладають румнянком. Перед цим бранка повинна замовити: «Врано-князю, я тебе замувляю і заклинаю. Стань субі на місточку і на своєму крісличку. Я сукіру маю і я тебе заклинаю». Бере сокиру і христить роділлю гостьрійом, за пазуху затинає голку, а в колиску кладе свячену воду, зілля й ножа. Ніж або взагалі всяка сталь вважається помічником від нечистої сили…
Бранка лишається коло роділлі день, а часом і більше, щоб помогти в роботі хатній, обійти слабу. Але часом слаба не потребує жодної помочі; через кілька годин вона сама злазить з постелі і порається. Бували випадки, що дитину мали в полі і приносили в хвартушку. Бранці дають кілька аршин полотна, муки або так чого. Плата невеличка, але бувають випадки, коли бранка вимагає і вівцю.[11]
Коли одходить бранка, то цей день називається зливками. Це буває часом навіть на другий день, як коли. Рано того дня бранка бере кварту з водою, сипле туда порошка житай цю воду зливає на руки роділлі, примовляючи:
Воде, вудице, вудице Улянице!
Ти обчищаіш гори, каміня, куріня, крашіня,
Обчисть і породіллю!
Роділля дає бранці чарку (один килішок), булку хліба, 2 аршини полотна і 20 коп.[12]
…повивальная бабка призывается не всегда, а большею