був усаджений на стілець. Всі бачили не один раз у кіно, як літають в невагомості космонавти, і ось чесне моє слово: все, що відбулося зараз, було дуже схоже, хоча Славка був і не в скафандрі, а палата взагалі нічим не нагадувала космічний корабель.
Напруга спала, і тиша вибухнула захопленими криками глядачів, які, втім, були тут же перервані шипінням і загрозливими жестами з боку вийшовшого зі стану трансу Славки-важкоатлета.
– Замовкніть негайно, кретини! – з перекошеним блідим обличчям повернувся він до кожного любителя голосно висловлювати своє захоплення. – Вас же чутно в сусідньому бараці, а не те, що за сусідній стінкою. Ідіоти! Зараз же вихователь повернеться!
Того разу, залучений шумом, дійсно повернувся вихователь, тому пацани не змогли одразу ж повторити досвід, хоча всім, природно, дуже хотілося. Зате, коли така можливість, нарешті, з’явилася, то, звичайно ж, був повтор, і не раз; всі бажаючі могли себе потішити і в ролі випробуваного, і в ролі випробувачів. Запам’ятати формулу було не складно, дії чотирьох людино-домкратів теж далися тямущим хлопчакам запросто. Фокус був тільки в емоційному стані експериментаторів: якщо всім вдавалося зберегти серйозність, якщо піддослідний міг ввести себе в транс, як це дуже переконливо продемонстрував у першому досвіді Слава, тоді все виходило так само. Чому тіло піддослідного втрачало вагу, – загадка; але факт: чотири людини брали одну тільки пальцями і легко піднімали його вище своїх голів без жодного зусилля, бо він в цей час не мав майже ніякої ваги. Диво, та й годі! Але в той же час було й таке: стали піднімати Ваську, високого, але дуже худого хлопця (через його худорлявість всі жартували, коли він попросив його підняти, що він і без фокусів нічого не важить), і, вже тримали над головами, він злякався. Злякався, заворушився, і став падати, так як утримати його на пальцях стало вже неможливо – він моментально поважчав. Вийшла купа-мала, добре, що обійшлося без каліцтв. Після падіння, переконавшись, що ніхто не постраждав, Васька попросив повторити досвід, але так як, мабуть, вже знав, що можна впасти, він боявся з самого початку, і тому не зміг розслабитися. Чотири складових механізму «ліфта» цього разу як не старалися, навіть не змогли відірвати його від стільця. І це, звичайно ж, особливо в даному випадку дивно – всі ж знають, що розслаблене людське тіло дуже важке. Кожен дорослий пробував хоча-б один раз піднімати і волочити на собі п’яного, і я думаю, вони зі мною погодяться, що саме через повну розслабленість отакого тіла воно абсолютно непід’ємне. А тут інша картина: худорлявий хлопчина вагою кілограмів тридцять не більш, через свій страх не може розслабитися, і тому четверо його ровесників не здатні навіть злегка підняти його над стільцем. Брали вже й на кулаки, а не на пальці; і все одно ніяк! Славка-важкоатлета, що важить вдвічі більше, піднімали легко, зовсім без жодних зусиль! Фокус-покус, інакше і не скажеш!
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте