розумного брата, – Олег попестив комп’ютер, як циган лошака, – не є великою проблемою. Отже, ми трохи попрацювали і тепер маємо можливість залізти у запевні нетрі. Хоча, цього тобі також не треба… О, нарешті, – Олег махнув рукою Вінькові, що саме увійшов, – зачиняй двері, бо ще охоронець приповзе, ділитися доведеться.
– Стривай, – Орест зупинив Олега, – нахайдакатися ми ще встигнемо. Покажи програму, поки очі бачать.
– Давайте ще по кілька крапель, а одночасно і Вінька до нашої розмови долучимо.
– Ти, Мегабайте, вже, здається, увійшов у певну стадію, раз тебе на розумняк пробиває. – Вінько моргнув Орестові. – Умови мої такі: спеціальних термінів не вживати, пришмалками нас не величати і наливати усім порівну. І тоді я готовий слухати тебе хоч до ранку.
Друзі зареготали і знову примостилися біля стола.
– Коротше, хлопці, коли я почав робити цю програму, я цілковито відкинув, як колись казали, матеріалістичний світогляд. За початкову точку взяв астрологічну аксіому, згідно з якою у момент народження людини зорі програмують її подальше існування. Чого шкіритеся? Слухайте, матері його лихо! Це досвід тисячоліть, і не лише наш, а людства загалом. Новонароджений отримує свій зоряний код, який можна розгадати досить детально. Декому це дано від природи, але всі ці чаклуни та відьми працюють, як правило, методом штрику. Я кажу не про тих, котрі відверто нарід, наче кроликів, розводять… Ми ж спробували трохи систематизувати деякі речі, розкласти на полички і отримали результат. Дай огірка… Так… А якого хріна я тут розпинаюся, якщо все можна показати наочно. Скиньте мені, так би мовити, вихідні дані на будь-яку людину, і я видам доволі детальну схему її життя і, навіть, день смерті. Якщо є точні відомості про місце, день, годину і хвилину народження об’єкта – з такою ж достеменністю вирахуємо і часові координати його останнього подиху.
– По-моєму, ти поїхав дахом, Мегабайте, – Вінько відкусив шматок канапки, – або розробив якусь нову гру.
Олег спалахнув, як смолоскип:
– Чуєш, пришмалку, я тобі говорю про серйозні речі. Дістань он з тієї полички енциклопедичний словник і вибери когось на свій смак. Прізвища можеш не називати.
Вінько із п’яною ретельністю погортав книжку, відшукав статтю про якогось російського ботаніка, прізвище котрого бачив уперше, і продиктував дату і місце народження Мегабайтові. Той хвилин п’ять вигравав на клавіатурі шурхітливі мелодії, зосереджено повзав «мишкою» по килимку і довкола нього, аж нарешті сказав:
– Піддослідний об’єкт розглянуто. Із врахуванням неточності даних існує вірогідність похибки до двадцяти відсотків.
Із принтера виповзло кілька аркушів, помережаних літерами і цифрами. Орест почав читати уголос, Вінько стежив за статтею у словнику, а Олег курив. За кілька хвилин з’ясувалося, що комп’ютерний текст висвітлював факти переважно особистого характеру і лише побіжно згадував про «аналітичний склад розуму» та «схильність до наукових досліджень». Зате дата смерті цілком збіглась із вказаною в енциклопедичному