потомки тех немцев, которые были
переселены царицей Екатериной II на пустующие
земли юга.
«Народний Рух»18
Народ замучений мовчав,
Хоч кров з нього точили,
А хто коритись не бажав,
В «Народний Pух» вступили.
Воли ніколи не ревуть,
Як повні ясла всюди.
На Україні не живуть,
А мучаються люди.
І кожний з них щасливих змін
Роками вже чекає,
А «Руху» тільки Бог один
В роботі помагає.
Тремтячи з люті, влада нас
Всім, чим могла, лякала,
І на п'ятнадцять діб19 не раз
За мітинги саджала.
Були про «Рух» брудні плітки,
Рух штрафами душили,
Ходили в місті злі чутки,
Що ми євреїв били.
«Дніпро вечірній» закликав
«Рух» швидше розігнати,
Бо він давно вже не давав
Партапарату спати.
Як гостра кістка, він сидить
У горлі паразитів.
Не знає влада, що робить,
Щоб «Рух» заборонити.
Кінець свій чують ці пани.
Мине лиха година,
І скине з себе кайдани
Нещасна Україна.
Словарь
коритись не бажав – смириться не желал
кожний – каждый
змін – перемен
роками чекає – годами ожидает
тремтячи від люті – дрожа от гнева
влада – власть
лякала – пугала
діб – суток
брудні плітки – грязные сплетни
місто – город
чутки – слухи
закликав – призывал
швидше розігнати – быстрей разогнать
що робить – что делать
заборонити – запретить
чують – чувствуют
мине лиха година – пройдут тяжелые времена
кайдани – оковы
Пам`ять голодомору
Зібрались ми коло собору
Дощ все навкруги заливав
По жертвах голодомору
Священик молитву читав.
Всі мовчки навколо стояли.
Шапки навіть діти зняли,
Коли про померлих згадали,
В очах людей сльози були.
І всі до хреста квіти клали.
Два тижні всього він стояв,
А потім його ніччю зняли,
Бо дуже катам заважав.
Партійні бандити старались
Всю пам'ять про злочин убить,
Бо дуже народу боялись,
Що буде колись їх судить.
Та вічно у пам'яті буде
Той рік і мільйони мерців.
Ніколи народ не забуде,
Як гнали в Сибір «куркулів».
По селах страшні продзагони
Усе до зернини мели,
Свій прапор кривавий, червоний
Вони, як знак смерті, несли.
Їх влада не вічна, я знаю,
Кати всі хрести не вкрадуть,
Час прийде – зметуть вовчу зграю
І