Коли ти востаннє відвідував його? У тебе завжди була купа важливіших справ.
– Я живу в Лос-Анджелесі, якщо ти забула, – гаркнув Іван. – У мене там бізнес.
– Ти міг би приїхати, бодай раз на рік. Невже це було так важко?
– Я приїхав, як бачиш.
– А, так, Містер Діловитість спустився до нас, щоб усіх врятувати. Раніше тобі було не до таких дрібниць. А зараз ти заявився і чогось тут вимагаєш.
– Я не можу повірити, що ти готова ось так просто його відпустити.
– Я не хочу, щоб він страждав.
– А може, ти хочеш, щоб він припинив спустошувати твій банківський рахунок?
Усі м’язи на обличчі Мерилін напружились.
– Ти справжній мерзотник.
Кетрін більше не могла цього слухати і втрутилася в їхню суперечку:
– Це не місце для таких розмов. Будь ласка, обоє покиньте палату.
Якусь мить брат із сестрою в сповненій ворожості тиші міряли одне одного поглядами і вичікували, так, ніби той, хто вийде першим, автоматично зазнає поразки. Тоді Іван пішов до дверей – загрозлива постать у дорогому костюмі. Його сестра, Мерилін, що мала вигляд втомленої хатньої господині з передмістя, якою вона й була, стисла батькову руку і вийшла за братом.
У коридорі Кетрін розказала їм усі невтішні новини.
– Ваш батько перебуває в комі з часу нещасного випадку. У нього відмовляють нирки. Через тривалий діабет робота нирок погіршилась, а травма лише ускладнила ситуацію.
– А скільки шкоди йому завдала операція? – запитав Іван. – Ваша анестезія?
Кетрін уже закипала, але стрималась і спокійно відповіла:
– До нас його доправили без тями. Анестезія тут ні до чого. А от пошкодження тканин спричинює додаткове навантаження на нирки, а нирки вашого батька й без того відмовляють. До того ж йому діагностували рак простати, який уже поширив метастази в кістки. Навіть якщо він вийде з коми, ця проблема залишиться.
– Ви хочете, щоб ми відмовилися від подальшого лікування, так? – запитав Іван.
– Я просто хочу, щоб ви ще раз подумали про його стан. Тоді, якщо його серце зупиниться, ми не будемо його реанімувати. Ми дамо йому можливість спокійно відійти.
– Ви хочете сказати – дозволимо йому померти.
– Так.
Іван пирхнув.
– Я вам розкажу дещо про мого батька. Він ніколи не здавався. І я не буду.
– Заради Бога, Іване, тут не йдеться про те, хто виграє, а хто програє! – крикнула Мерилін. – Тут ідеться про те, коли відпустити його.
– А ти так квапишся зробити це, чи я помиляюся? – відповів він, повертаючись до сестри. – Перші ознаки труднощів – і маленька Мерилін біжить до тата, який усе вирішить за неї. А знаєш, він ніколи не вирішував моїх проблем.
В очах Мерилін забриніли сльози.
– Справа не в татові, правда ж? Ти поводишся так тільки через те, що хочеш мене перемогти.
– Ні, я лише хочу дати йому шанс поборотися за власне життя. – Іван глянув на Кетрін. – Я хочу,