.

Коли ти востаннє відвідував його? У тебе завжди була купа важливіших справ.

      – Я живу в Лос-Анджелесі, якщо ти забула, – гаркнув Іван. – У мене там бізнес.

      – Ти міг би приїхати, бодай раз на рік. Невже це було так важко?

      – Я приїхав, як бачиш.

      – А, так, Містер Діловитість спустився до нас, щоб усіх врятувати. Раніше тобі було не до таких дрібниць. А зараз ти заявився і чогось тут вимагаєш.

      – Я не можу повірити, що ти готова ось так просто його відпустити.

      – Я не хочу, щоб він страждав.

      – А може, ти хочеш, щоб він припинив спустошувати твій банківський рахунок?

      Усі м’язи на обличчі Мерилін напружились.

      – Ти справжній мерзотник.

      Кетрін більше не могла цього слухати і втрутилася в їхню суперечку:

      – Це не місце для таких розмов. Будь ласка, обоє покиньте палату.

      Якусь мить брат із сестрою в сповненій ворожості тиші міряли одне одного поглядами і вичікували, так, ніби той, хто вийде першим, автоматично зазнає поразки. Тоді Іван пішов до дверей – загрозлива постать у дорогому костюмі. Його сестра, Мерилін, що мала вигляд втомленої хатньої господині з передмістя, якою вона й була, стисла батькову руку і вийшла за братом.

      У коридорі Кетрін розказала їм усі невтішні новини.

      – Ваш батько перебуває в комі з часу нещасного випадку. У нього відмовляють нирки. Через тривалий діабет робота нирок погіршилась, а травма лише ускладнила ситуацію.

      – А скільки шкоди йому завдала операція? – запитав Іван. – Ваша анестезія?

      Кетрін уже закипала, але стрималась і спокійно відповіла:

      – До нас його доправили без тями. Анестезія тут ні до чого. А от пошкодження тканин спричинює додаткове навантаження на нирки, а нирки вашого батька й без того відмовляють. До того ж йому діагностували рак простати, який уже поширив метастази в кістки. Навіть якщо він вийде з коми, ця проблема залишиться.

      – Ви хочете, щоб ми відмовилися від подальшого лікування, так? – запитав Іван.

      – Я просто хочу, щоб ви ще раз подумали про його стан. Тоді, якщо його серце зупиниться, ми не будемо його реанімувати. Ми дамо йому можливість спокійно відійти.

      – Ви хочете сказати – дозволимо йому померти.

      – Так.

      Іван пирхнув.

      – Я вам розкажу дещо про мого батька. Він ніколи не здавався. І я не буду.

      – Заради Бога, Іване, тут не йдеться про те, хто виграє, а хто програє! – крикнула Мерилін. – Тут ідеться про те, коли відпустити його.

      – А ти так квапишся зробити це, чи я помиляюся? – відповів він, повертаючись до сестри. – Перші ознаки труднощів – і маленька Мерилін біжить до тата, який усе вирішить за неї. А знаєш, він ніколи не вирішував моїх проблем.

      В очах Мерилін забриніли сльози.

      – Справа не в татові, правда ж? Ти поводишся так тільки через те, що хочеш мене перемогти.

      – Ні, я лише хочу дати йому шанс поборотися за власне життя. – Іван глянув на Кетрін. – Я хочу,