відповідає мало людей.
«Підведіть голови, – сказав Роберт Вінтроп натовпу багато років тому, врочисто відкриваючи пам’ятник великому героєві американської незалежності Бенджаміну Франкліну, – і погляньте на чоловіка, який піднявся з нічого, який здобув усе без покровителів і родичів, який не мав радості здобути приступну освіту, що нею тепер можете насолоджуватись ви, який виконував найчорнішу роботу в ранні роки, але жив, щоб стояти перед королями, а після його смерті світ не забуде його імені».
У цій книжці я хочу переконати вас, що такі пояснення досягнення успіху не діють. Люди не піднімаються з нічого. І нам таки допомагають родовід та покровителі. Люди, які стоять перед королями, можуть виглядати так, ніби вони самі всього досягли, проте насправді вони всі без винятку скористалися з прихованих переваг і неординарних можливостей та культурного спадку, що дало їм змогу навчатися та наполегливо працювати, осягаючи світ так, як іншим не дано. Зовсім не байдуже, де і коли ви зростали. Культура, до якої належимо, та спадок, що ми його отримали від своїх предків, формують наші здобутки в спосіб, який ми не можемо уявити чи осягнути. Одним словом, тут не достатньо дізнатися, якими є видатні люди. Лише дізнавшись, звідки вони, ми можемо в повній мірі збагнути всю логіку, що криється за тими, хто досяг успіху, а хто – ні.
Біологи часто наголошують на «екології» організму: найвищий дуб у лісі є таким не лише через те, що він виріс із найміцнішого жолудя, а й тому, що інші дерева не затуляли йому сонця, ґрунт насичений та родючий, зайці не обгризали його кору, коли він ще був молодим, і дроворуби не дісталися його й не зрубали, поки він набирався сили. Усім відомо, що успішні люди зростають з міцного насіння. А чи відомо всім про сонячне світло, що їх зігрівало, про ґрунт, який давав силу корінню, про зайців та дроворубів, котрих їм пощастило оминути? Ця книжка не про високі дерева. Насправді вона про ліси, а хокей якраз хороше місце починати, бо розповідь про тих, хто долає вершини світу хокею, набагато цікавіша та складніша, ніж може видатися на перший погляд. Насправді вона абсолютно своєрідна.
3
Ось перелік гравців «Медисин-Гет Тайґерс» 2007 року. Придивіться уважніше. Чи помічаєте щось дивне?
Не засмучуйтесь, якщо нічого не помічаєте. Воно й не дивно – протягом років у хокейному світі цього також ніхто не помічав. Лише в середині 1980-х років канадський психолог Роджер Барнслі першим звернув загальну увагу на феномен відносного віку.
Барнслі був на грі «Летбрідж Бронкос» у Північній Альберті, команди, яка грала в тій-таки лізі Major Junior A, що й «Ванкувер Джаєнтс» і «Медисин-Гет Тайґерс». Роджер був на грі зі своєю дружиною та двома синами. Дружина саме читала програму, аж раптом натрапила на перелік гравців, подібний до того, який ви щойно бачили.
– Роджере, – мовила жінка, – ти знаєш, коли ці хлопці народилися?
Барнслі відповів ствердно.
– Так,