Будь ласка. Не кажи мені того, що, на твою думку, потрібно сказати. Я знаю, чого ти хочеш. Ти хочеш, щоб поруч із тобою був справжній мужик. Тобі потрібен мужик, який може врятувати дітей перед швидкісним катером, кинувши їх на берег і попливши так швидко, щоб спіймати їх до приземлення. Мужик, який гляне на тебе з берега і гукне: «Не хвилюйся, крихітко! Все гаразд!»
Мені було боляче. Йому було боляче. Ми обоє втомилися і були на межі своєї вразливості. Ми довірили один одному правду. Я не збиралася цитувати йому своє дослідження, але я займаюся ним досить довго і знаю, що, скільки б ми не намагалися звинувачувати суворих батьків, жорстоких однокласників і вимогливих тренерів за сором, який відчувають чоловіки, саме жінки найбільше бояться, що чоловік гепнеться зі свого білого коня, і саме жінки, швидше за все, критикуватимуть їхню вразливість.
Я часто кажу: «Покажіть мені жінку, яка серцем зрозуміє чоловіка, котрий відчуває страх і вразливість, і я покажу вам жінку, яка навчилася приймати власну вразливість і не черпає свою силу або статус від цього чоловіка. Покажіть мені чоловіка, який може сидіти поруч із жінкою, котра відчуває справжній страх і вразливість, і просто слухати про її переживання, не намагаючись виправити ситуацію або щось радити, і я покажу вам чоловіка, який не відчуває дискомфорту через свою вразливість і сила якого не залежить від того, що він є чарівником країни Оз, всезнаючим і всемогутнім».
Я наблизилася до Стіва і взяла його за руку:
– Знаєш що? Десять років тому ця історія мене налякала б. Я не впевнена, що тоді я б із нею впоралася. Я сказала б правильні слова, але за кілька днів, якщо б щось нагадало про неї, я могла б відреагувати гидко, наприклад сказати: «Ти впевнений, що впораєшся з дітьми?» Я б зробила помилку. Я б зробила тобі боляче і зрадила твою довіру. Я впевнена, що в минулому я так і чинила, і я щиро шкодую про це. П’ять років тому я би впоралася краще. Я б зрозуміла і поважала би твої почуття, але, ймовірно, усе одно відчувала б страх. А сьогодні? Сьогодні я дуже вдячна за тебе і за наші стосунки, я не хочу нічого і нікого іншого, окрім тебе. Зараз я вчуся боятися. Ти найкращий з усіх чоловіків, яких я знаю. Окрім того, ми – це все, що у нас є. Ми щасливий лотерейний квиток одне для одного.
Стів усміхнувся. Це був шифр, але він знав, що я мала на увазі. «Ми щасливий лотерейний квиток одне для одного» – це рядок однієї з наших улюблених пісень, «Незважаючи на те, які ми» Джона Прайна й Ірис ДеМент.[12] Це одна з наших улюблених пісень для романтичних вечорів, і приспів завжди нагадує мені про Стіва:
Незважаючи на те, які ми є,
колись ми осідлаємо веселку.
Попри усі розбіжності,
одне для одного, серденько,
ми щасливий лотерейний квиток,
незважаючи на форму наших носів,
попри відмінність наших облич,
ми не бачитимемо нічого,
окрім великих старих сердець,
що танцюватимуть в наших очах.
Ми видерлися на причал, повитиралися і сходами пішли вгору. Стів ляснув мене по сідницях вологим