таких гасел на тлі різних актів та акцій ОУН, ворожих (польських, радянських) чи інших українських угруповань.
Щодо підготовки акцій визначали три причини, для яких ОУН їх ініціює та проводить, а саме: 1) виховання; 2) посилення боротьби та ослаблення позицій ворога; 3) зовнішня пропаганда. Для внутрішньої пропаганди застосовували тільки виховний момент: масові акції мали бути звернені безпосередньо до народу, щоб революціонізувати та гартувати його в боротьбі.
Поборювання ідеологій противників, політичних угруповань, їхніх концепцій та акцій – це тільки частина видів внутрішньої пропаганди, які застосовувала ОУН. Боротьба передусім велася проти найбільш крайніх противників. Загальна пропаганда мала однакове застосування у всіх сферах та між усіма верствами суспільства, охоплюючи цілість ідеології й програми та основні її практичні положення. Кличі цієї пропаганди мали дуже загальний характер.
Спеціальна пропаганда була призначена тільки для певної території, групи чи верстви населення. Поодинокі частини програми й питань у певних випадках вимагали окремих гасел. Наприклад, розроблення й постановка земельного питання передусім цікавить селян і є для них нагальною потребою; подібно соціальне питання найбільшу вагу має для робітників. Методи пропаганди, спосіб редагування літератури та формулювання гасел – усе це мало відрізнятися від способів пристосування до наявних у вказаних місцевості та середовищі обставин і відносин.
Спеціальну пропаганду вели Провід ОУН (ПУН), крайова екзекутива (КЕ), окружні й повітові екзекутиви ОУН.
Провід визначав зміст та організаційно розподіляв загальну пропаганду ідеології, програми й тактики, зокрема ідеї національної революції, капіталізував усі акції та приклади революційності мас як показник для зовнішніх чинників виявів поширення визвольного руху.
КЕ ОУН мала завдання: а) технічно налагоджувати на своєму терені загальну пропаганду Проводу; б) спеціально розробляти частини ідеології, програми й тактики, зокрема гасла національної революції, та відповідно до «терену й середовищ» пропагувати їх у «вирізках» на тлі й на противагу до дійсності; в) поборювати в дусі націоналізму та згідно з планом діяльності ідеології і впливи на інші політичні групи; г) вести підготовчу пропаганду до акцій на своєму терені.
Окружні й повітові екзекутиви технічно проводили пропаганду КЕ ОУН в обсязі своєї діяльності та вели за дорученнями КЕ ОУН підготовчу пропаганду до акцій на своєму терені дій.
У березні – квітні 1932 р. КЕ ОУН також визначала акції:
1) за типом: а) акції з метою безпосереднього фізичного ефекту, які творять окрему замкнену цілісність; б) акції задля досягнення морального ефекту; в) акції, які мають політичний характер і пропагандистські наслідки;
2) за «тереном поширення»: а) локальні (на рівні повіту); б) ширші (діє ОЕ ОУН); в) загальнокрайові; г) екстериторіальні – поза межами України (контролювалися Проводом);
3) за часом: а) одноразові