за позиками до родичів і друзів, знову вирушає за кордон і на позичені гроші привозить нові іноземні стрічки. Це врятувало справу: Ханжонков отримав неабиякий прибуток і розрахувався з боргами. Тисяча дев’ятсот сьомого року він залучає до бізнесу двох нових компаньйонів, які не втручаються в його проекти і наміри. Так виник торговельний дім «Ханжонков і Ко». Спочатку компанія представляла на російському ринку іноземні проекційні апарати і фільми, та невдовзі Ханжонков вирішує зайнятися власним кіновиробництвом.
Перший фільм, знятий у Росії і на російському матеріалі, – «Донські козаки» (тисяча дев’ятсот сьомий рік), створили іноземні фахівці, які працювали в московській філії паризької фірми братів Пате. Національне кіновиробництво в Росії стартувало лише тисяча дев’ятсот восьмого й починалося з коротких документальних стрічок – «видових». Але спроби зняти власні ігрові картини найчастіше завершувалися грандіозним провалом – і художнім, і фінансовим.
Саме тоді конкурентів з Дону випередив петербуржець – купець Олександр Дранков. Його екранізація пісні про Стеньку Разіна – «Понизова вольниця» – першою прийшла до глядача. Та, крім виробництва ігрового кіно, Дранков уперше вдався до того, що зараз ми назвали б «промисловим шпигунством», – успішно скористався чужою ідеєю. Річ у тім, що Ханжонков заявив про зйомки фільму «Пісня про купця Калашникова» і розгорнув широку рекламу стрічки, що готувалася до виходу. Скориставшись цим прийомом, Дранков, аби випередити конкурента, залучивши його ж рекламу, нашвидку знімає стрічку з тим самим сюжетом. Пристрасті розпалювалися, і хтозна, у що б вилилися, якби допомога ділового партнера Карло Шламенго, керівника туринської фірми «Італа-філм», не дала можливості Ханжонкову відбити атаку конкурента і вчасно випустити потрібну кількість фільмокопій. Він зробив ставку на екранізацію національної літературної класики і звернення до історичного матеріалу. В його фірму переходить співробітник Дранкова, «перший російський кінорежисер» Василь Гончаров, і ставить картини на історичні теми.
Проте саме фільм «Понизова вольниця» (або ж «Стенька Разін») вважається першою кінострічкою імперії, а російське кіновиробництво зазвичай бере початок від п’ятнадцятого жовтня тисяча дев’ятсот восьмого року – дня її гучної прем’єри. Фільм займав двісті двадцять чотири метри плівки і тривав рівно сім з половиною хвилин. У відкритому дев’ятсот сьомого року першому в Росії сінематографічному ательє Олександра Дранкова його поставив невідомий режисер Ромашков з напіваматорською театральною трупою. Оригінальний «сценаріус» склав той самий Вася Гончаров. Музику для оркестрового супроводу написав композитор Михайло Михайлович Іполитов-Іванов. Картина складалася з шести епізодів, розділених довгими написами-інтертитрами. Дія і текст ілюстрували популярну російську народну пісню «З-поза острова на стрижень», розповідаючи про кохання Стеньки Разіна до перської княжни-полонянки та