її гречкою, тобто грецькою. У Західній Європі в епоху Середньовіччя її називали «турецьким житом», а французи й дотепер називають її «сарацинкою», «арабкою». Виходить – звідки привезли, так і назвали.
Невірно й те, що гречку скрізь залюбки вживають у їжу. Так, наприклад, французи терпіти не можуть гречану кашу і досить рідко її споживають, хоча з задоволенням смакують жаб’ячі лапки. Це ще раз доводить давно всім відому істину, що про смаки не сперечаються.
Існує думка начебто квіти використовуються людиною лише в естетичних та лікарських цілях. Однак це не вірно. Хто з нас не знає, наприклад, красолю – квітку, яку саджають поблизу терас, огорож, альтанок, на балконах і клумбах. Так от, її солодкувато-пряні квітки їстівні, і на батьківщині красолі, у Південній Америці, вона вважається важливою харчовою рослиною. З квіток варять супи, роблять салати, готують оцет з дуже своєрідним присмаком. У їжу вживають не тільки квітки, але й листя, бутони, молоді плоди. Бутони і молоді зелені плоди красолі – овочевий делікатес. Використовують їх як прянощі при маринуванні огірків та помідорів.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.