зо п’єтеро. Ну і ми ходимо і ходимо, а гриби такі, шо ну, такі гриби – а не маєш вже, в шо брати. А потім баба каже:
«Діточки, ставайте на коліна всі, молимсі, аби Бог нас звідси виратував». Ми стали, баба молитьсі, та й ми з бабов, а потім баба взяла і каже: «Діточки, вивертайте, вивертайте на собі сукеночку, сорочку, аби ми вийшли відси». Ми все сі сміяли з тої баби, ну а потому якось ми війшли, я знаю. [Вивертали одяг, ] аби той блудник сі відвернув».[193]
– «І я блудив: міні село сі оказало, де ліс, а ліс, там де село. І так я дійшов до одної хати, і там та жінка ввиділа, жи я маю блуд, і звела мене в село, а там був такий пóтік, таке жéрло, і кадуб стояв, жи люди худобу напоюють, і вона сказала до мене: «Умийсі тов водов». Я умивсі. Вона взяла, мене зáпасков повтирала, і я: «Йо-йо-йой, бабцю, я вже знаю, де я є». – «Ну, – каже, – йди».[194]
Вихор, буревій, градобій
Одними із проявів чорта вважають вихор. Трапляються специфічні назви чорта-вихору – вихрéнник, крутíль, крýтило, чи крýтало, крýча, завíйниця. Стосовно вихору типовими є твердження, що то «зла сіла», «нечиста сила крутить», «чортяка крутить», «чортова жилка крутить», «чорт зривається», «чорт гуляє», «дідько гуляє», «чорт женицца».
Доволі оригінальне пояснення природи вихору говорить, що це чорт з одним крилом: «Як по вулиці крутився віхор, то казали, шо то диявол, бо то як він добирався до Бога, то янгол йому відсік одно крило, і тому то так крутить».[195]
Повсюди вірять, що «як чорт крутить, то дощ буде»[196] чи «як вихор крутить або як сильний вітер здиймаєцця, то в селі має бути повісельник»[197] і що людину, котру підвіяв вихор, може спаралізувати: «Кажуть, шо якби попав туда, де той немитий крутит, в таке крýтило, то могло би руку чи ногу… або могло би спараліжувати».[198]
Курка, яку підвіяв вихор, може знести так званого зноска – «чортове яйце»:
– «Чортове їйце – це десь вихор курку пудкрунув. Викидають розбивають їх де-небудь».[199]
– «Курка зноска знесе – кажуть, шо вихор пудлетів під неї. Не можна було їсти. Викидали собаці».[200]
– «Як курка знесе таке яєчко маленьке – то то вихор пудвійнув її. Його ни мона було їсти – десь вóпульнути його. Мона через хату кинути. І ше перекинути взад себе і не огля́датись».[201]
Вихор міг зашкодити, і забравши з поля вижате збіжжя, тож, коли йшли додому, не дожавши, залишали на полі дві жменьки навхрест: «Шоб вихор снопи не поніс. Може, буде бура йти, якийсь котитися белько, то шоб не поніс снопи, жита не порозсовував».[202]
Найсприятливішим для вихору часом вважали обідню пору: «Саме в обіднєє времнє – в дванадцить – до двох часов він крутить».[203]
Вихор-чорт часто осідає на межі, і це одна з причин, чому її вважають «нечистим» місцем:
– «Він сєде на між – і вже т уда не йди. От я – притомилась –