дивився туди, де щойно стояв батько. Простір спорожнів іще до того, як Герцог вийшов із кімнати. І йому пригадалося попередження старої: «…батька ніяк не порятуєш».
13
Першого дня, коли Муад’Діб їхав із родиною вулицями Арракіна, люди вздовж дороги, пригадавши легенди й пророцтва, наважилися закричати: «Магді![33]». Та цей крик був радше питанням, аніж твердженням, бо тоді вони лишень могли сподіватися, що він і є провіщений Лісан аль-Гайб[34], Голос із Зовнішнього Світу. Їхню увагу також привернула його матір, бо вони чули, що жінка – з Бене Ґессерит, і для них було очевидно, що вона – іще один Лісан аль-Гайб.
Герцог знайшов самотнього Зуфіра Хавата в кутовій кімнаті, як йому й казали охоронці. Із сусідньої зали долинав шум – там установлювали переговорне обладнання, – але в цій кімнаті було доволі тихо. Герцог роззирнувся, коли Хават підвівся з-за столу, заваленого паперами. Маленька комірчина із зеленими стінами містила, крім столу, три завислі в повітрі стільці на силових підвісках. Зі спинок поквапцем прибрали харконненівське «Х» – лишилися тільки нерівні кольорові смуги.
– Стільці конфісковано в попередників, але вони цілком безпечні, – мовив Хават. – Де Пол, сір?
– Я лишив його в нарадчій залі. Сподіваюся, він зможе трішки відпочити й розслабитися без мене.
Хават кивнув, підійшов до дверей у сусідню кімнату й зачинив їх, заглушивши галас статичних й електричних розрядів.
– Зуфіре, – сказав Лето, – мою увагу привернули імператорські та харконненівські склади прянощів.
– Мілорде?
Герцог стиснув губи.
– Склади можна знищити. – Він підняв руку, щойно Хават спробував заговорити. – Забудьте про Імператорові запаси. Насправді він лише таємно порадіє неприємностям Харконненів. Та й чи має право Барон оскаржувати знищення того, що він не може відкрито назвати своїм?
Хават похитав головою.
– У нас мало вільних людей, сір.
– Візьми когось із людей Айдаго. І, можливо, хтось із фрименів потішиться мандрівкою за межі планети. Щодо рейду на Ґ’єді Прайм, то ця диверсія має тактичні переваги, Зуфіре.
– Як скажете, мілорде, – Хават відвернувся, і Герцог побачив знервованість у поведінці старого, а тоді подумав: «Певно, він підозрює, що я не довіряю йому. Він має знати, що в мене є особисті повідомлення щодо зрадників. Найкраще – негайно погамувати його страхи».
– Зуфіре, – сказав він, – оскільки ти – один із небагатьох, кому я можу повністю довіряти, є ще одне питання, яке варто обговорити. Ми обидва знаємо, наскільки ретельно маємо стежити, щоб зрадники не просочилися в наші ряди… але в мене є два нових звіти.
Хават повернувся й уважно подивився на Герцога.
І Лето переказав почуте від Пола.
Замість того щоб викликати інтенсивну зосередженість ментата, ці новини тільки посилили знервованість Хавата.
Лето уважно поглянув на старого, а тоді мовив:
– Ти щось приховуєш, давній друже. Я мав запідозрити