поєднали Клару та Арчі. І, напевне, Клара б ніколи не кинулась в обійми Арчі Джонса, якби вона не тікала так безоглядно від обіймів Раяна Топпса.
Бідолаха Раян Топпс. Він мав масу фізичних ґанджів. Був захудий і зависокий, червонопикий, плоскостопий, та ще й веснянкуватий так, що самої шкіри на ньому здавалося менше, ніж веснянок. Раян вважав себе справжнім стилягою. Носив завеликі на нього сірі костюми та сорочки поло. А ще черевики «Челсі», і то вже після того, як інші їх носити перестали. У той час, як увесь світ відкривав для себе електронні синтезатори, Раян залишався прихильником малих чоловіків з великими гітарами, як то «Кінкс», «Смол фейсиз», «Зе ху». Раян Топпс їздив на зеленому скутері «Веспа Джі Ес», якого мив двічі на день дитячим шампунем і тримав на прив’язі у невеликому металевому бункері. На думку Раяна, його «Веспа» була не просто транспортним засобом, а ідеологією, сім’єю, коханкою і другом – усе в одному, усе поєднано у цьому зразку мопедобудування кінця сорокових.
Як можна було б здогадатися, в Раяна Топпса інших друзів було небагато.
Клара Бовден була незграбним, щербатим підлітком і Свідком Єгови, а у Раяні знайшла споріднену душу. Допитлива тінейджерка зуміла дізнатися про цього Раяна Топпса все, що тільки можна було дізнатися, задовго до того як вперше з ним заговорила. Вона знала головні речі: та сама школа (комунальна школа св. Джуда у Ламбеті), той самий зріст (6,1 фута); а ще їй було відомо, що він, як і вона, не був ні ірландцем, ні римо-католиком, що робило їх обох подібними до невеликих островів у папістському морі школи св. Джуда, куди вони потрапили випадково, бо мешкали в одному районі, – отож обоє були мішенню безконечних учительських та учнівських кпинів. Дізналася марку його мопеда, встигла прочитати назви кількох дисків, обкладинки яких визирали з його сумки. Вона знала про нього й такі речі, яких він сам про себе не знав: наприклад, що він є Останнім Чоловіком на Землі. Здається, такий був у кожному навчальному закладі, от і у школі св. Джуда якісь дівчата знайшли кому причепити цю кличку. Звісно, були й варіанти:
Містер Не на Мільйон Доларів.
Містер Який моїй Мамі Життя не Врятує.
Містер Не від Світу Цього.
Проте загалом дівчата зі школи св. Джуда воліли дотримуватися перевіреної формули. Зі зрозумілих причин Раян не міг знати зміст приватних розмов населення жіночих роздягалень, а от Клара їх не раз чула. Нашорошувала вуха, коли говорили про об’єкт її зацікавлень, коли розмірковували, на що він здатен, прислухалася до розмов серед запахів поту, шурхоту тренувальних топів, щулячись від випадкового дотику вологого рушника сусідки.
– О, Йсусе, ти мене не почула. Я сказала, що, якби він був останнім чоловіком на землі, навіть тоді б я цього не зробила.
– Ой, бре, тоді точно б зробила!
– Уяви собі: на весь цей довбаний світ гахнула бомба, як на Японію, да? І всі мужики-красені, всі реальні кабани, як твій пацан Нікі Лейрд, померли. Спеклися, як пацята. І всьо, шо лишилося, то тільки Раян Топпс і куча тарганів.
– Капєц, да