скоро Джефф не тільки звик до цього нового стилю роботи, а й почав знаходити переваги. Безпосередні розмови про матеріальні речі, можливо, були й менш складними, ніж високі технології, але разом із тим приносили більше задоволення. До того ж він навчався більше, ніж міг собі уявити, особливо від свого дядька, який ніколи не закінчував коледж, але, здавалося, глибше розумів бізнес від безлічі тих керівників, з якими Джефф працював у сфері високих технологій.
Після восьми тижнів спостереження і навчання Джефф дійшов висновку, що переїзд до Напи був правильним рішенням, а стреси з його життя у Силіконовій долині залишилися позаду.
Він помилився.
Частина друга
Діагностика
Боб Шенлі ніколи не був обережною людиною, і саме це було однією з причин, чому справи в його фірми йшли настільки добре. Він рішуче й сміливо працював над зростанням своєї компанії, в той час як інші намагалися застрахуватися від втрат. Якщо не брати до уваги випадкових і неминучих спадів економіки, більшість рішень Боба давали йому значні довгострокові прибутки.
У його фірмі працювало більше двохсот співробітників, що робило Боба одним із найбільших роботодавців у регіоні. Ці працівники, починаючи від рядових будівельників і закінчуючи інженерами-архітекторами, загалом отримували хорошу платню і, що більш важливо для Боба, щедрі надбавки. Хоча бонуси змінювалися з року в рік залежно від економіки регіону та успіхів компанії Боба, ніхто з працівників Valley Builders не відчував, що йому не доплачують.
Співробітники не були єдиними людьми, які залежали від фінансового успіху VB. Невелика група членів сім’ї, яких Боб називав «приватними акціонерами», мали свою частку у компанії. Це були дружина і діти Боба, а також дехто з його братів і сестер, які допомогли йому розпочати власну справу більше як три десятиліття тому. Один із цих родичів був батько Джеффа, який тепер сподівався, що цей непередбачуваний дохід допоможе йому щось накопичити на пенсії.
Протягом перших місяців перебування на роботі Джефф майже всю свою увагу приділяв вивченню операцій будівництва. В основному він опановував повсякденну тактичну та фінансову природу бізнесу – від придбання матеріалів і планування до видачі дозволів і витрат на робочу силу. Боб вирішив почекати кілька місяців, щоб розповісти Джеффові про довготермінові стратегічні питання, пов’язані із загальним фінансовим станом компанії та розвитком нового бізнесу. Хоча Джефф, звісно, ставив чимало запитань з приводу цієї сфери, Боб запевнив його, що вони разом переглянуть цю частину бізнесу, щойно його племінник розбереться з найпростішими завданнями будівельної сфери.
Джефф не мав анінайменшого уявлення про те, наскільки швидко настане цей день і яким потрясінням для нього буде ця розмова. Так само, як і Боб.
Сидячи за обідом у престижному ресторані барбекю біля річки Напа, Боб перейшов до справи.
– Коротко кажучи, я до смішного радий, що взяв тебе на роботу. Ти вже став благословенням