хлопцем, якого провела на виставку в галерею!
Вона, очевидно, збожеволіла.
Це найбезглуздіше, що вона робила у своєму житті.
Це ще безглуздіше, ніж купити квиток у Париж чоловікові, який посмів заявити, що не може визначитися, на що більше схоже її обличчя: на морду коня чи на булочку з родзинками.
Завтра її ім’я з’явиться на шпальтах газет або – ще гірше – у крихітних повідомленнях, настільки неважливих, що їм не знайшлося місця на першій сторінці.
«У Парижі було вбито дівчину після того, як її бойфренд не зміг до неї приїхати».
«А я казала, що не можна зустрічатися з незнайомими чоловіками», – сказала б її мати.
Нелл дивиться на себе в дзеркало. Що ж вона накоїла?
Вона хапає ключі, взувається й біжить вузькими сходами на рецепцію. Маріанна на місці, і Нелл чекає, доки та закінчить говорити по телефону, а тоді нахиляється до неї й тихо говорить:
– Якщо за мною зайде чоловік, чи не могли б ви йому сказати, що я захворіла?
Жінка супиться.
– Отже, це не сімейні обставини?
– Ні. У мене… е-е-е… болить живіт.
– Болить живіт, значить. Дуже шкода, мадемуазель. А який на вигляд цей чоловік?
– У нього дуже коротке волосся. Він їздить на мопеді. І його точно ще немає. Я… Він високий, і в нього красиві очі.
– Красиві очі.
– Послухайте, він єдиний чоловік, який може про мене запитувати.
Адміністраторка киває, ніби зовсім не сумнівається в сказаному.
Нелл продовжує:
– Я… Він запросив мене зустрітися ввечері, і… це не дуже хороша ідея насправді.
– То… він вам не подобається?
– Зовсім ні. Він чарівний. Просто… я його зовсім не знаю.
– Але… як ви зможете про нього щось дізнатися, якщо не сходите з ним на побачення?
– Я не знаю його достатньо добре для того, щоб іти з ним кудись у незнайомому місті. І, можливо, з іншими незнайомими мені людьми.
– Ви занадто часто повторюєте слово «незнайомий». Вам не здається?
– Справді.
– Отже, ви сьогодні залишитеся в номері?
– Так. Ні. Я не знаю. – Нелл переминається з ноги на ногу, розуміючи, наскільки безглуздо все це звучить.
Маріанна повільно роздивляється її з голови до ніг.
– У вас чудовий вигляд.
– Дякую.
– Шкода, що у вас болить живіт. Ну, добре. – Вона усміхається й повертається до паперів. – Може, іншим разом.
Нелл сидить у номері й дивиться телевізор. Якийсь чоловік розмовляє з іншим. Один із них так сильно хитає головою, що всі його жирні підборіддя дрижать, ніби желе. Вона постійно дивиться на годинник, стрілка повільно повзе до восьмої. У животі бурчить. Вона згадує, що Фаб’єн казав щось про невелике кафе, де подають фалафель, у єврейському кварталі. Цікаво, як це – сидіти позаду на мопеді.
Нелл дістає записник і бере зі столика готельну ручку. Вона пише:
ПРИЧИНИ, ЧОМУ Я ЗАЛИШИЛАСЯ В НОМЕРІ
1. Він може бути вбивцею із сокирою.
2. Він може захотіти сексу.
3.