хитає головою й кидає її валізу на тротуар. Вона стоїть і дивиться, як таксі їде геть, замислившись над тим, чи не здерли з неї щойно забагато грошей.
Готель справді виглядає симпатично. І вона тут! У Парижі! Ніщо не зможе її засмутити. Вона заходить усередину й опиняється у вузькому холі, де відчувається аромат бджолиного воску й чогось типово французького. Стіни прикрашені дерев’яними панелями, у залі стоять старі, але елегантні крісла. Дверні ручки зроблені з латуні. Вона починає думати, що скаже Піт. «Непогано, – промовить він. – Навіть дуже непогано, мала».
– Вітаю. – Вона трохи нервується, адже зовсім не вміє говорити французькою. – У мене заброньовано номер.
Слідом за нею з’являється жінка, яка також щойно прибула. Пихкаючи та риючись у сумочці, вона намагається знайти потрібний папірець.
– Ось, у мене також заброньовано номер. – Вона кидає свою роздруківку на стійку поряд із роздруківкою Нелл. Нелл трохи відходить убік, намагаючись не звертати уваги на те, що на неї напирають ззаду.
– Це жах, як я сюди діставалася. Жах! – Явно американка. – А рух на дорогах який жахливий!
Адміністратор готелю – жінка років сорока з коротким, стильно підстриженим темним волоссям. Вона підводить погляд на нових гостей і трохи супиться.
– У вас обох заброньовано номер? – Вона уважно вивчає роздруківки, а тоді повертає їх власницям. – Але в мене залишився тільки один. Готель переповнений.
– Це неможливо. Ви підтвердили бронювання. – Американка підсовує свій папірець ближче до адміністраторки. – Я бронювала номер минулого тижня.
– Я також, – говорить Нелл. – Я забронювала номер два тижні тому. Погляньте, у моїй роздруківці все видно.
Жінки витріщаються одна на одну, збагнувши несподівано, що тепер вони конкурентки.
– Мені дуже шкода. Не розумію, звідки у вас підтвердження бронювання. У нас лише один номер. – Адміністраторка говорить це таким тоном, ніби вони самі винні.
– Ну, тоді ви мусите знайти нам іще один номер. Ви маєте виконувати свої обов’язки. Ось погляньте. Тут чорним по білому написано.
Француженка злегка піднімає ідеально вищипані брови.
– Мадам! Я не можу дати вам те, чого в мене немає. У нас є лише один номер із двома односпальними ліжками або з двоспальним ліжком залежно від того, що вам більше до вподоби. Я можу повернути комусь із вас гроші, але в мене немає двох вільних номерів.
– Але я не можу переїхати в інший готель. Я маю тут де з ким зустрітися, – говорить Нелл. – І він не знатиме, де мене шукати.
– А я не зрушу з місця, – промовляє американка, складаючи руки на грудях. – Я щойно пролетіла дев’ять із половиною тисяч кілометрів, і мені потрібно потрапити на званий обід. У мене немає часу шукати щось інше.
– Тоді ви можете поселитися в одному номері. Можу запропонувати кожній із вас п’ятдесятивідсоткову знижку.
– Жити в одному номері з незнайомою людиною? Ви що, жартуєте? – говорить американка.
– Тоді раджу вам підшукати інший