теплові хвилі від нього своїм мозком. Подальші експерименти початківець псіонік вирішив відкласти на добу – дві, коли зможе самостійно пересуватися.
У цій відновній палаті на двох вони валялися ще добу, а наступним ранком їх «виписали» і парочка відправилася до себе додому. Удома його чекав сюрприз – його здатність явно покращала – хлопець був радий – вчений експериментатор зробив йому нечуваний подарунок, сам про те не підозрюючи, але сюрпризів навіть виявилося два. По-перше, тепер енергоматриці механізмів він бачив не як розмиті колірні плями, а як ідеальні кульки-сфери, правда, в тих же кольорах, як і раніше. Тобто, наприклад, кухонні агрегати він бачив, як кульки близько десяти сантиметрів в діаметрі, блідо-жовтого кольору, і так далі. Крім того, знаходячись поряд з джерелом випромінювання, він бачив, як від них час від часу вистрілювали, як би щупальця, або швидше, як протуберанці від зірки, які витягувалися трохи від джерела і розсіювалися в просторі.
У один з моментів, піддавшись якомусь неосмисленому бажанню, він спробував подумки потягнутися до одного з таких відростків – у свідомості як би виникла думка, що так буде правильно. Примарне щупальце відчуло його бажання і потягнулося в його сторону. Очевидно, відстань була занадто великою, тому що, не дотягнувшись до фігури людини, воно розчинилося в просторі. Підійшов трохи ближче і знову, дочекавшись чергового сплеску ефірної енергії, потягнувся до нього – цього разу, протуберанець зміг дотягнутися до нього і став втягуватися в тіло. Землянин відчув, як в нього вливається енергія цього блідо-жовтого потоку – і тут він виявив другий сюрприз. У районі серця, куди тягнувся цей струмочок енергії, він побачив таку ж маленьку кульку такого ж блідо-жовтого кольору, який пульсував в такт енергії, що приймалася.
Побачене настільки уразило його, що він ледве встояв на ногах від подиву, встигнувши вхопитися за поруч стоячі меблі, інакше б звалився на підлогу. Коли він спробував сильніше потягнутися до кульки енергії в корпусі кухонного агрегату, то встиг тільки помітити, як потік енергії, що входить в нього, трохи потовщився, а потім сфера в надрах пристрою згасла разом з шиплячим «пух», який у нього асоціювався з поломкою автомата. Потім за декілька секунд, сфера у нього в грудях перестала пульсувати, засвітившись слабким жовтим світлом.
– Ось це так! Ось це я монстр – перспективи, що відкриваються, його окриляли, оскільки це вже було досить корисною здатністю. Одна справа просто бачити або відчувати джерела енергій або працюючі механізми, а інша справа – мати можливість їх виводити з ладу тихим способом непомітно для усіх, прямо як ходячий деактиватор техніки, іпать. При зрілому міркуванні, у визначеному місці і на певній дистанції, я зможу глушити навіть реактори космічних кораблів, потрібно тільки потренуватися якось і розвинути свій дар. Така фішка однозначно дуже цінна, і що ще важливіше – слід її зберігати в таємниці. Залишається тільки ще зрозуміти, куди в мене вбирається ця енергія і що вона мені дає, та і для чого живому організму