вже дуже давно – на очі кидалися останки якихось агрегатів або пристроїв, остови незрозумілих споруд, купи знищених часом предметів, що зараз представляли з себе пил і порохно.
– Але ж щось тут має бути, сканер не міг так реагувати на пил… Чи міг? Продовжуючи свій обхід, наш археолог нарешті, наштовхнувся на таку ж перешкоду, як і на вході – тільки в ній не було павутинового орнаменту. Дотик рукавички скафа до мембрани – і ось диво! – без яких-небудь додаткових дій вона розповзлася по краях, як би запрошуючи землянина всередину. Натхненний таким успіхом, зробив пару кроків всередину, коли уловив за спиною якийсь рух. Обернувся і сіпнувся назад – мембрана була знову суцільною перешкодою. І до того ж, на поверхні мембрани тепер проявлявся малюнок павукової сітки.
– Попався, як дитина – панічно застрибали думки в голові дослідника і він спробував зв'язатися з Болтом, але безрезультатно. Потім спробував активувати дроїда – Бобик залишився зовні мембрани і на запити технолога не відповідав.
– Гаразд, спокійно хлопець, давай оглянемося – нас сюди ніби, як би запросили – так йому не хотілося вірити в поганий розвиток подій.
Посеред приміщення на потужних опорах лежали два циліндри червоного кольору, завдовжки близько двох з половиною метрів і в діаметрі до метра. Лівий був ближчий, тому підійшов до нього – у верхній частині циліндра виднілося віконце, в яке він заглянув, щоб розглянути нутрощі агрегату – і відсахнувся з криком жаху і відрази – на нього дивився людський череп. Шкіра, м'які тканини давно зітліли під дією часу, але кістки ще трималися. Форма черепа нічим особливим не відрізнялася на недосвідчений погляд чоловіка – очевидно, що цей розумний був близький по будові тіла до Макса.
Трохи відійшовши від побаченого, рушив до правого агрегату – усередині нікого не було, але не це притягнуло нашого героя – таке ж віконце, як і у лівого циліндра, тут підсвічувалось! У мозку відразу спливла аналогія – так приблизно виглядали медкапсули у рабовласників – той же маленький екранчик на верхній частині капсули. Правда, цей агрегат зовсім був не схожий на яйце, але подібність наводила на певні роздуми. Немов прочитавши ці думки, верхня частина циліндра стала від'їжджати убік, поступово оголяючи внутрішню начинку. Цей рух супроводжувався легким шипінням, яке уловлювали звукові сенсори скафа – вочевидь, в приміщенні була присутньою якась атмосфера. Яка саме, дослідника мало хвилювало – відкривати головну частину скафа він не збирався, пригод і так хапало по горло. Нарешті, верхня частина циліндра зупинилася, відкривши його погляду покриття нижньої частини – поторкав – пружинить.
Від подальших експериментів відвернув сторонній звук з кута – повернув туди голову і остовпів від страху – на нього рухалося щось, що нагадує стоматологічне крісло на шестиногому павуку. Вказана споруда рухала своїми маніпуляторами, здійснюючи плавні рухи ними у бік Макса і у бік відкритого циліндра. Від побаченого у землянина ослабіли ноги, і він повалився на підлогу, поряд з відкритим циліндричним