справ, допитано безліч людей.
Спочатку отець Василь Романюк відбував покарання у Володимирській тюрмі, тодішній каральній цитаделі союзного масштабу, в якій утримувались «особливо небезпечні» політв’язні, а на початку 1974 року його етапували до Мордовії, у I табір ЖХ-389/1-8 особливого режиму – село Сосновка, неподалік залізничної станції Потьма.
«Ніякого миру й дружби між народами немислимо до тих пір, доки люди будуть топтати справедливість і пригнічувати один одного, а саме таке робиться в СРСР – країні, яка демагогічно називає себе твердинею миру, а в себе вдома топче всяку справедливість і елементарні людські права», – писав Василь Романюк навесні 1976 року.
Разом з іншими ув’язненими дисидентами Романюк готував програмні документи, на базі яких об’єднувались правозахисники всього Радянського Союзу, що перебували в таборах. Василь Романюк та Олекса Тихий створили «Кодекс політв’язня», у якому виклали моральні постулати поведінки «в’язнів сумління» за ґратами.
Цікаві факти із життя та смерті Патріарха Володимира (Василя Романюка) // Фонд пам’яті блаженнішого митрополита Мефодія: [Електронний ресурс]. – 2015. – 9 грудня. Режим доступу: https://goo.gl/G9DsGW
Стех Ярослав. Голгофа Патріарха Романюка: До 90-річчя народження та 20-річчя смерті Патріярха Володимира Романюка // Галичина. – 2015. – 10 березня. Режим доступу: https://goo.gl/ YV05iN
Аксьонова Валентина. Патріарху Володимиру Романюку мало б виповнитися 85 років // Радіо Свобода. – 2010. – 9 грудня. Режим доступу: https://goo.gl/CHqWAE
Зінчук Дмитро. Судовий процес над Василем Романюком 1972 року // Схід. – 2007. – № 2 (80). Березень – квітень. Режим доступу: https://goo.gl/AXKCZq
20 січня 1938 року вбитий художник Володимир Гаґенмейстер
Щоб задавити Кам’янець-Подільську художньо-промислову школу як українознавчий осередок, у 1931 році більшовики звузили її профіль, перетворивши учбовий заклад на склокерамічний технікум. Органи НКВС попередили викладачів колишньої школи, зокрема директора Володимира Гаґенмейстера: «Чрезмерно популяризируете украинское народное искусство».
На запрошення старого товариша з кам’янецької «Просвіти» Антона Середи Гаґенмейстер переїхав до Харкова, де став викладати у поліграфічному інституті. Художник Василь Касіян згадував: «Я подивляв його методиці викладання. Окремі вузлові місця його лекції він демонстрував крейдою, рисуючи на чорній дошці. Це було незвично, дивувало і доносило до слухачів ясність змісту. Не кожен художник наважиться на таке супроводження лекції».
У 1936 році Гаґенмейстер став завідувачем експериментальними художніми майстернями при Музеї українського мистецтва. Там йому так само закидали: «Специально возвышаете украинское народное искусство, принижая русское, прививаете национализм».
Заарештували Гаґенмейстера в ніч проти 12 грудня 1937 року, звинуватили в участі в українській націоналістичній організації та в шпигунстві на користь буржуазної Польщі.
«З приводу останнього, йому, мабуть, згадали те, що він робив замальовки Подільських