чином, брат поставив галочку проти Василя Минка в Харкові, а Василя Мисика в списку направив до Києва…Василя Минка ніхто не шукав, хоч Миколу Зерова знайшли і в Москві й доправили до Києва. Треба сказати правду про чесність Василя Минка, який почував себе завжди винним перед Василем Олександровичем: він сам узяв довідку про реабілітацію, знявши з неї копію в нотаріальній конторі, і прислав Василеві Олександровичу, листувався з ним, допомагав йому, підписуючись: “Завжди Ваш”».
Навесні 1940 року Василь Мисик після відбуття каторги повернувся в Україну. У 1956 році з нього зняли всі звинувачення, а 16 жовтня того самого року ухвалою Військового трибуналу Київського військового округу реабілітували.
Дика Ганна. Мисик Василь: «Хочеться додому, до роботи, сняться книги і аркуші» // Українська літературна газета. – 2013. – 13 грудня. Режим доступу: http://goo.gl/WKUJUA
Мисик Василь Олександрович (1907–1983): [Біографія і твори] // 1576: Бібліотека українського світу: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://goo.gl/lUPNEp
Никанорова Олена. Василь Мисик: таємниці долі // День. – 2012. – 22 червня. Режим доступу: http://goo.gl/AdWSt0
Руденко Наталя. Дядя Вася – Василь Олександрович Мисик, яким я його пам’ятаю // Радіо Свобода. – 2012. – 24 червня. Режим доступу: http://goo.gl/26iFF2
Слабошпицький Михайло. Цей скромний, тихомовний поет // Слово Просвіти. – 2015. – 10 вересня. Режим доступу: http://goo.gl/lTqigG
Стріха Максим. Василь Мисик – той, хто вижив на Соловках // Радіо Свобода. – 2012. – 22 лютого. Режим доступу: http://goo.gl/HpPObR
27 лютого 1930 року заступник голови ДПУ УСРР Карл Карлсон[23] звітував про виселення за межі України 17 294 розкуркулених
На XI з’їзді КП(б)У генеральний секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор повідомив, що загальна кількість знищених господарств досягла 90 тисяч, а вартість конфіскованого майна – близько 65 млн крб. Усього у 1928–1931 рр. в Україні було ліквідовано 352 тисячі селянських господарств. Вирішальну роль у цьому зіграли проведені злочинними методами колективізація і «розкуркулення». Наприкінці 1932 року в Україні було колективізовано майже 70 % селянських господарств і понад 80 % посівної площі.
Відповідно до постанови ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 року розкуркулені ділилися на три категорії. Перша – селяни, які брали участь в антирадянських і антиколгоспних виступах. Вони підлягали арешту, а їхні родини – виселенню у віддалені райони країни. Друга – «великі куркулі та колишні напівпоміщики, які активно виступали проти колективізації». Їх разом з родинами виселяли у віддалені райони країни. Третя категорія – «куркулі», їх розселяли у спеціальних селищах у межах тих самих адміністративних районів. У всіх куркулів конфісковували засоби виробництва, худобу, господарські та житлові будівлі, підприємства з переробки сільськогосподарської продукції та запаси насіння.
Основна маса заарештованих повинна була виїхати до таборів. «Найбільш злісний актив» розстрілювали. Родини заарештованих або розстріляних «куркулів» висилалися до