Деверс пробурмотів:
– Тепло тут у вас, – і підвівся, щоб зняти пальто. Потім знову сів і витягнув ноги.
– Знаєте, – сказав він, вмостившися зручніше, – ви, мабуть, думаєте, що я зараз зойкну і все про себе розповім. Я можу схопити вас, перш ніж ви ворухнетеся, якщо виберу слушний момент, і оцей старий, який мовчки сидить, нічого не вдіє.
– Але ви цього не зробите, – впевнено сказав Ріос.
– Не зроблю, – люб’язно погодився Деверс. – По-перше, я вважаю, що вбивши вас, війну не зупиню. Там, звідки ви родом, є й інші генерали.
– Напрочуд точний розрахунок.
– Крім того, щойно я розберуся з вами, мене миттєво схоплять і вб’ють – неквапом або швидко, вже як поведеться. Та вб’ють точно, що мене аж ніяк не тішить.
– Я вже казав, що ви розумна людина.
– Але є дещо, на що я розраховую, начальнику. Мені хотілося б, щоб ви сказали, що маєте на увазі, коли кажете, що я знаю, чому ви на нас нападаєте. Я не розумію цього і не люблю розгадувати загадки.
– Невже? Ви коли-небудь чули про Гарі Селдона?
– Ні. Я вже казав, що не люблю розгадувати загадки.
Ріос глянув краєчком ока на Дуцема Барра, який ввічливо усміхнувся і знову набрав задумливого вигляду.
Скривившись, Ріос сказав:
– Не грайтеся зі мною, Деверсе. Існує переказ, легенда або історія – мені все одно, як це називається – про вашу Фундацію, що ви зрештою створите Другу Імперію. Я знаю досить докладну версію психоісторичної дурниці Гарі Селдона і про ваші плани можливої агресії проти Імперії.
– Он як? – Деверс задумливо кивнув. – І хто вам все це розповів?
– Яке це має значення? – із загрозливим спокоєм вимовив Ріос. – Ви тут не для того, щоб мене розпитувати. Я хочу почути, що ви знаєте про цю легенду Селдона.
– Але якщо це легенда…
– Не жонглюйте словами, Деверсе.
– Я не жонглюю. Справді, я скажу вам відверто. Ви знаєте все, що знаю я. Це якась несусвітня дурниця. У кожному світі є свої казки; цьому не завадиш. Так, я чув ці розмови – про Селдона, Другу Імперію тощо. Такі дурниці розповідають дітям перед сном. Малеча скручується калачиком у себе в кімнаті і дивиться пригодницькі фільми про Селдона на кишенькових проекторах. Але це аж ніяк не стосується дорослих. Принаймні, розумних дорослих. – Торгівець похитав головою.
Очі імперського генерала стали грізніші.
– Та невже? Марно брешете, добродію. Я був на цій планеті, на Термінусі. Я знаю про вашу Фундацію. Я бачив її на власні очі.
– І ви мене питаєте? Мене, який за десять років не пробув там і двох місяців? Ви марнуєте свій час. Але можете продовжувати свою війну, якщо ви вже ганяєтеся за легендами.
Барр вперше заговорив, його голос був напрочуд м’який:
– Ви настільки впевнені в тому, що Фундація переможе?
Торгівець повернувся до нього. Він трохи почервонів, а на його скроні забілів шрам.
– О, мовчазний партнере! І як ви вичавили таку істину з того, що я сказав, доку?
Ріос злегка кивнув Барру, і сивеннець тихо продовжив:
– Інакше