Майже в його руках!
За кілька днів з’ясувалося, що до поліцейського відділку тої ночі чомусь найбільше потрапило саме замарстинівських батярів, які в тій історії були, як то кажуть – в Бога душу винні! А майже всім і личаківським, і клепарівським тої ночі вдалося втекти.
Після всього, що сталося, вже пізно вночі, Северин, ні з того ні з сього, приперся до Гальки, чим її неймовірно здивував і збентежив. Він до неї давненько не зазирав і сам уже потихеньку вирішив, що – все! З Галькою – покінчено! Доста! Так далі тягнути не можна! І він ніколи більше. А Галька, очевидно, вирішувала все по-іншому, зворотно, по-своєму, по-жіночому.
Вона у своєму серці плекала надію і вперто сподівалася, що її Северин довго без неї не витримає, повернеться. У неї був план. І по-жіночому хитро нічого не робила, аби якось пришвидшити його повернення, аби не сполохати. Швидше навпаки, всіляко демонструвала свою байдужість до нього, відверто фліртувала з іншими батярами, запускаючи цілу армаду жіночих хитрощів, аби знову пробудити в Севериновій душі, якщо не ревнощі, бо той скурвий син не ревнував ніколи, то хоча б жаль за втраченим, нову цікавість до неї, аби він знову прийшов, забажав її, аби він просив на колінах прощення. Отоді вона, ще покомизившись деякий час, змогла б обплести його павутиною своїх чарів ще більше, ще надійніше, та так, що він уже нізащо не зміг би ні вирватися, ні поворухнутися навіть, а вже тоді-і-і…
Але така раптова з’ява Северина перемішала всі її марення та надії, зруйнувала всі її плани та наміри. Бо по тих термінах, які визначала і прораховувала для себе Галька, активізація нового Северинового зацікавлення нею мала б розпочатися не раніше як за три-чотири дні. Та аж ніяк не сьогодні!
Неочікувана поява його у ту пізню пору, збудженого, шаленого, такого красивого і такого… ну, як йому відмовити! – спочатку зовсім збила її з пантелику. І що їй робити? Не виганяти ж його назад, у ніч! Вона не встигла навіть подумати, навіть розпитати щось, для годиться, як одразу ж вони опинилися в ліжку і почалася серія такого потужного, такого всеспопеляючого кохання, що нещасна і щаслива в ту мить Галька забула про все на світі, про всі свої надії, плани та наміри, відкинула подалі свій сором, дівочий гонор та честь і, втративши останні залишки свідомості, здалася! Остаточно і безповоротно!
Десь під кінець ночі вона, щаслива і знеможена від кохання, все линула, все тулилася до задуманого Северина, який лежав до всього байдужий і зосереджено вдивлявся у безвість темної стелі, а вона все обіймала, все його виціловувала, все лопотіла щось, несла якісь бабські бздури про те, як їм буде добре разом, як заживуть вони славно, безбідно, як вони згодом подумають про відкриття своєї крамнички у Львові, її батьки в Куликові з радістю допоможуть, бо вони вже давно, з усім серцем готові до цього, про те, як…
Северин спочатку просто відмахувався від її слів, потім кидав доволі гострі фрази, аби до неї дійшло, що зараз він не в тому настрої, і замовкла, схаменулася врешті! Але нічого не допомагало!
З