мають місце. При тому, що вона поки не встає з ліжка, це не надто страшно. Однак працювати з цим… танцювати на сцені… Адже ці балерини – вони ж кружляють, кружляють… Як називається це їхнє кружляння на одній ніжці? Забув, знаєте…
– Фуете, – підказав гауптштурмфюрер.
– Ах, так, вірно! Я, знаєте, і до війни балет не дуже полюбляв. Опера завжди подобалась мені більше…
– Ви розповіли про наслідки контузії. А що з пораненнями?
– Авжеж, ще раз перепрошую! – посміхнувся головлікар. – Знаєте, коли розповідаєш про настільки незвичайну для нашого шпиталю пацієнтку, як російська балерина, то мимоволі збиваєшся з думки… Ну, гаразд, щодо серйозних поранень. На щастя, руки-ноги у фройляйн цілі, жодна кісточка в її кінцівках якимсь дивом не зламалася. Але все ж таки п’ять осколків вона, так би мовити, упіймала. Що, загалом-то, не дивно… Пара найлегших засіли: один – в лівому стегні, другий… перепрошую за інтимні подробиці – в правій сідниці. З ним, до речі, фройляйн поталанило. От якби той, що засів у сідниці, пішов трохи вище і ще хоч трішки правіше – тоді міг би, мабуть, здухвинну артерію зачепити. Тоді було б гірше. Але минулося.
Ще один осколок поцілив у правий бік. З цим гірше, але в цілому теж поталанило. Хоча вже менше. Ну так, ні печінку, ні нирку, ні селезінку, ані навіть правий яєчник з придатками він не зачепив, в цьому ну просто величезне везіння! Однак, витягаючи осколок, в кишках покопатися все ж довелося – але знов-таки, це найлегше з усього можливого.
А от найнеприємнішими стали відразу ж два осколки в правій легені. Знов добре, що хребет не зачеплено, тільки ребра – адже могло і хребці перебити, ще як могло би!.. Проте легені – це дихання. І рясна кровотеча. Якби поразка легенів розвивалася, ми могли б і не впоратися. Але, на щастя, у фройляйн молодий та надзвичайно дужий організм. О, так, зрозуміло: професійна танцівниця, одразу ж видно…
– Сподіваюся, ви всі осколки витягли? – якомога м’якіше поцікавився відвідувач.
– Зрозуміло! Всі п’ять. Проблема не в цьому. Я не знаю, чи відновиться повністю дихальна функція організму. Для балерини це, знаєте…
– Здається, я говорив вам, що ми збираємося перекваліфікувати фройляйн в дещо іншу царину. Принаймні до завершення війни… Для санітарки дихання не настільки важливе. Нехай навіть час від часу кілька разів кахикне – кому яке до цього діло?
– Ах, так! Я знов не врахував, що в нинішній ситуації медицина важливіша за балет, – головлікар зітхнув. – Що ж, ваша правда, гер гауптштурмфюрер.
– А якщо так, я бажаю негайно відвідати майбутню санітарку нашого гренадерського полку.
– Ви серйозно?
– Звісно. Припис вищого начальства я вам пред’явив, з моїми повноваженнями ви ознайомлені. Щось не так?…
Головлікар зміряв відвідувача якимсь дивним оцінюючим поглядом, потім мовив замислено:
– Ну що ж, тоді прошу за мною, – підвівся з-за свого столу і вийшов з кабінету. Гауптштурмфюрер пішов за лікарем. Вони піднялися на найвищий поверх шпиталю, пройшли пару коридорів. І лише