за нею ще й члени Сім’ї стежать. Але це не позбавляло її сну. Коли справа доходила до живої сили та ресурсів, Братія не мала права чіпати американський уряд. А можливо, їм бракувало часу, щоб марнувати на неї сили. У світі безліч лікарів, усі лікують людей, і здебільшого всі підкупні. Тепер, коли б він знав, у чому вона дійсно фахівець, Джоуї Джі доклав би більше сил, щоб її залишити при собі.
Принаймні Джоуї Джі добре прислужився, обмінявши її коштовності на готівку. Тож, експрес-курс із травматичної медицини не завадить. Ще один приємний бонус роботи в підпіллі – ніхто не переймався твоїми посередніми успіхами. Смерть не була несподіванкою, тому страховка від недбальства не потребувалась.
Згадуючи Джоуї Джі, вона завжди згадувала Карло Аджі. Ні, він не був другом, не зовсім другом, але кимось близьким. Попри його відверто бандитську зовнішність за всіма стереотипами, він завжди поводився з нею по-доброму, як із молодшою сестрою. Тому їй дужче боліло, ніж за решту, коли вона нічого не могла для нього вдіяти. Куля поцілила йому в лівий шлуночок. Для Карло вже все скінчилося задовго до того, як вони принесли до неї його тіло, але Джоуї Джі все одно сподівався; колись Карло робив для нього добру роботу. Та коли вона оголосила його мертвим, той поставився до цього по-філософському: Карло був найкращим. Що ж, часом когось здобуваєш, когось втрачаєш. А потім знизав плечима.
Вона не любила згадувати Карло.
Вона б радше ще кілька тижнів поміркувала над іншими речами – щоб відточити свою схему, зважити слабкі місця, ідеально підготуватися фізично – але за планом Карстена, який він їй дав, часу було обмаль. Вона мусила розподіляти обмежений час між стеженням та організацією робочого місця, тому жодне із завдань не було виконано досконало.
Імовірно, вони спостерігатимуть за нею, якщо раптом вона надумає зробити щось без них. Після того, як вона навідала Карстена раніше зазначеного строку, вони випереджатимуть її. Та який вона мала вибір? Явитися на роботу, як заплановано? Вона вже чимало надивилася, щоб бути впевненою, що Деніел сьогодні діятиме достоту за тією самою моделлю, як і в попередні три рази. Щось у його майже однаковому вбранні – однотипних джинсах, сорочці з коміром, що застібається на ґудзики, спортивній куртці у стилі «кежуал», що лише трохи відрізнялися відтінками, – переконувало її, що він є втіленням своїх звичок у соціальному житті. Після занять у школі він залишався до останнього, щоб поговорити з учнями та опрацювати навчальний план на наступний урок. Потім, з кількома течками в руках та ноутбуком у сумці через ліве плече, він ішов, махаючи секретарці на ходу «до побачення». Пройшовши шість кварталів, він сідав на метро на станції Конгрес Хайтс близько шостої, саме у розпал ошалілого повернення людей з роботи. Він, не пересаджуючись, їхав зеленою лінією до Колумбія Хайтс, де розташовувалась його квартира-студія. Щойно приїхавши додому, вечеряв замороженими продуктами та переглядав газети. З того, що вона помітила, він щодня лягав спати близько десятої,