забракне солі, Еферт має вдосталь у власному арсеналі.
Аби відплатити йому, я розгромив його в грі у шахи. Зазвичай я ставлю собі за ціль справедливе й неупереджене завершення гри, коли спочатку перемагає один, а потім інший, проте цього разу, на його жах, я поставив йому шах і мат за п’ятнадцять хвилин.
– Та ґуля на голові схоже пішла тобі на користь, – відзначив він. – Що б там не було, а з твоєю грою в шахи вона творить дива.
Я відповів, що сподіваюся, що вона творитиме дива і завтра за грою в більярд.
– Ага, от тільки пам’ять тебе підводить, Хенку, тому що більярд за три дні.
Еферт мав рацію. Дивно, що я помилився.
Субота, 26 січня
Остання субота місяця – вечір бінґо. Старигани із залежністю від азартних ігор змагаються за коробку шоколадних цукерок з вишневим лікером. Голова Спілки пожильців поклав на себе обов’язок вигукувати номери. Навіть не думайте розкрити рота, доки він у грі. Щоразу, коли називали номер «44», пані Слотхауер завжди промовляла «Голодна зима» й усі присутні збентежено підводили погляди.
Нещодавно група мешканців хотіла перенести гру в бінґо на вечір середи, бо субота – для родинних відвідин, хоч це була цілковита маячня. Справжня причина, мабуть, крилась у тому, що в суботу по телевізору транслювали якусь там програму. Проти вечора середи негайно ж збунтувалися учасники хору, запропонувавши натомість вечір понеділка, що не сподобалося більярдному клубу, який мав кращий варіант – вечір п’ятниці.
Така пропозиція наразилася на жорсткий спротив тих, хто ходив на «Фітнес для гарного самопочуття», адже фітнесисти занадто втомлювалися від денних вправ, щоби витримати ще й напруження від гри у бінґо.
Коли три зібрання Спілки пожильців не дали жодного результату, наша цариця Соломониха – пані Стельваген – вирішила, що все повинно залишитися так, як і було дотепер. Як наслідок, постраждали стосунки членів комітету. Кинджали з піхов!
Нині популярною є тема знущань у школі, чи в мережі, однак дуже рідко почуєш про залякування в будинках для людей похилого віку. Поважні пенсіонери просто не можуть бути об’єктами знущань. Як же помиляються ті, хто так вважає! Проведіть тут лише день і переконаєтесь на власній шкурі. Ми тут справжні експерти з цієї проблеми. Пані Слотхауер – дві сестри, дві старі діви – то надзвичайно страхітливий дует. Уранці перша пані Слотхауер відкрутила ковпачок сільнички, а вже сестра передала її їхній улюбленій жертві – пані де Ліу, котра відразу ж висипала весь її вміст на смажене яйце. Пані де Ліу зніяковіло перевела погляд з яєчні на порожню сільничку, а потім – на сусідку.
– Я до цього ніяк не причетна. Це твоя провина. Ти останнім часом така незграба, – випалила їй Слотхауер, а її сестра закивала на знак згоди.
Гадки не маю, навіщо вони це роблять. Пані де Ліу, зовсім не схожа на тезку-левицю – надто сором’язлива. Вона завжди перепрошує, що б там не відбувалося навколо, лише задля того, аби почуватися в безпеці. Дійде до того, що хтось порішить себе, залишивши записку, де чітко