агресивним, то Марс продовжував пасивний збір інформації і контроль капсули – два завдання, які йому поставив хазяїн кілька років тому.
А тим часом це космічне тіло явно не мало нічого спільного з кораблями або станціями людської Співдружності: з як би «нічого» поступово проявлялася величезна незрозуміла штука – свого роду величезний астероїд правильної круглої форми, або мала планета, швидше, виходячи з її величезних розмірів. Ніякого пухиря гіперпереходу і дзеркала не спостерігалося: небесне тіло з'являлося частинами, як зображення на фотопапері в розчині проявника. Здавалося, що сам космос корчить від такого процесу: небесне тіло, мабуть використало якісь інші способи переміщення між зірками, незвичним чином міняючи метрику простору між зоряними утвореннями всесвіту. Процес «прояву» затягнувся майже на півтори години, поки, нарешті, простір зітхнув з полегшенням, і заспокоївся, явивши нового учасника місцевого планетно-астероїдного співтовариства.
Нова дійова особа була величезною кулею майже ідеальної форми, в діаметрі близько шістдесяти кілометрів – майже мала планета, дуже така мала – до габаритів, наприклад, Церери, не дотягувала серйозно. Уся поверхня гіганта була усіяна кратерами від попадань блукаючих метеоритів і астероїдів, крім того, якщо уважно розглядати цю споруду, то також можна було б помітити присутність численних куполів, різноманітних форм і розмірів, велетенських конструкцій у вигляді труб і складних переплетень балок і ферм. Деякі їх них возносилися над поверхнею цієї кулі на декілька десятків, а то і сотень метрів. Будь-якій розумній істоті після розглядання цієї різноманітності деталей цієї сфери повинно було відразу стати зрозуміло, що це явно штучне космічне тіло – прості астероїди не уміють літати «частинами» і проявлятися, як фокусники ні з чого.
У систему, де наш головний герой лежав замороженим шматком м'яса, увійшов корабель-фортеця валлінгів – розумної високорозвиненої цивілізації, що живе по своїх нормах моралі і поняттях: всім іншим розумним в такий момент краще б було покинути цю систему від гріха чимдалі. Але окрім мертвого крейсера, на борту якого знайшов притулок покалічений «Фортер», тут нікого і нічого не було – драпати було нікому, а сплячому летаргічним сном технологові, навіть за бажанням це зробити було ні на чому. Між тим з надр цього монстра стали вискакувати його мініатюрні копії – малі кораблі-розвідники валлінгів: сфери діаметрів близько тридцяти метрів ідеальної круглої форми – прибульці вирішили обстежувати систему, в якій зробили проміжну зупинку.
Цей високий тип, як називали люди зелених низькорослих гуманоїдів, що борознили простори космосу в таких літаючих кораблях-фортецях, трохи відрізнявся від основної маси своїх одноплемінників: більш високого зросту – майже метр сімдесят сантиметрів. За ієрархією самих валлі – так себе називали ці істоти, його потрібно було віднести до правлячої касти літаючого міста: джен, з дивним для людей ім'ям Мусопель