Останній листок (збірник). О. Генрі

час дівчина вийшла з таким виглядом, наче їй нічого невідомо про молодого чоловіка з чемоданчиком, і пішла геть.

      – Ця молода дівчина, здається, міс Поллі Сімпсон? – спитав Джиммі, вдаючись до невинних хитрощів.

      – Ні, – відказав хлопчисько. – Це Аннабел Адамс. Її тато власник цього банку. А навіщо ви приїхали до Елмора? Це золотий ланцюжок? У мене скоро буде бульдог. А є у вас іще десятицентовики?

      Джіммі пішов до «Готелю плантаторів», зареєструвався як Ральф Д. Спенсер і взяв номер. Спираючись на стіл, він розповів клерку в готелі про свої плани. Він сказав, що приїхав до Елмора на постійне проживання і збирається зайнятись комерцією. Що чути, скажімо, про торгівлю взуттям у місті? Він думав про взуттєвий бізнес. Чи є якісь можливості?

      На клерка справили враження костюм та манери Джиммі. Він сам був чимсь на зразок законодавця мод для не густо позолоченої молоді Елмора, але тепер усвідомлював свої недоліки. Намагаючись зрозуміти спосіб, яким Джиммі зав’язував свою краватку вільним вузлом, він охоче давав інформацію.

      Так, повинні існувати непогані можливості у взуттєвій галузі. У місті нема спеціального магазина взуття. Ним торгують мануфактурні та універсальні магазини. Торгівля взагалі йде досить жваво. Він сподівається, що містер Спенсер вирішить залишитися в Елморі. Він переконається, що в їх місті приємно жити, та й люди тут дуже товариські. Містер Спенсер вирішив зупинитись на кілька днів у місті та ознайомитись з умовами. Ні, не треба кликати хлопця, його чемодан досить важкий, він занесе його сам.