затисла аварійний важіль освітлення. Він увімкнув його. У тьмяному сяйві з’явилося декілька примарних силуетів.
Орієнтуючись на світло, яке увімкнув Кейн, Даллас і Ламберт знайшли власні важелі освітлення. Три вогника давали достатньо світла для роботи.
– Що трапилося? Чому не спрацював допоміжний двигун? І чому зникло світло?
Ріплі клацнула вимикачем телефона внутрішнього зв’язку.
– Інженерний відсік, що трапилося?
– Усе хріново, – діловито відповів Паркер, але в його голосі вчувалися тривога і настраханість. На тлі його слів пролунав звук, схожий на далеке дзижчання жахливих крил якоїсь величезної комахи. Голос Паркера уривався. Таке враження, що він зникав із діапазону телефона внутрішнього зв’язку. – Клята пилюга забила двигуни, поки ми сідали, – ось що трапилося. Напевно, забули їх вчасно зачинити і вичистити, от і сталося займання електроприладів.
– Займання досить масштабне, – тільки й додав Бретт до загальної розмови. Його голос звучав досить слабко, наче він був десь далеко.
Настала тиша, яку порушувало лише свистіння хімічних вогнегасників у динаміках.
– Повітрозабирачі забилися, – нарешті Бретт повідомив те, чого так нетерпляче чекала компанія в капітанському відсіку. – Стався сильний перегрів, напевно, вигоріло усе відділення. Чорт забирай, тут справді стає нестерпно…
Даллас подивився на Ріплі.
– Ті двоє, схоже, досить зайняті зараз. Я хочу почути щось змістовне. Щось пішло не так. Дуже сподіваюся, що проблема стосується лише їхнього машинного відділення, але може бути й гірше. Корпус цілий? – Даллас глибоко вдихнув. – Якщо ні, то треба знайти пробоїну й визначити серйозність несправності.
Ріплі швидко просканувала аварійні здавачі герметичності, потім швидко переглянула окремі схеми кабіни. Після цього вона змогла впевнено заявити:
– Я нічого там не бачу. В усіх відділеннях тиск у нормі. Якщо десь і є пробоїна, то вона занадто маленька, а система самоущільнення вже давно її залатала.
Еш разом з іншими уважно вивчав дані індикаторів на панелі управління. У неї було окреме джерело живлення на випадок масштабних перебоїв, як от зараз. Еш підтримав слова Ріплі:
– У повітрі відсіків відсутні забруднення ззовні. Гадаю, герметичність не порушена.
– Це краща новина за останні хвилини. Кейне, увімкни зовнішні екрани, на яких ще не зникло живлення.
Старший помічник налаштував три тригери[9]. Усі побачили мигтіння, щось схоже на нечіткі контури рельєфу, а потім усе знову занурилося в темряву.
– Розрядилися. Нічого не видно, та й назовні зараз така ж темрява, як і в нас. Треба б увімкнути допоміжний генератор, принаймні зможемо роздивитися, де ми. Акумулятора для цього явно не вистачає.
Аудіосенсори потребували менше енергії, тому вони передавали звуки ззовні в кабіну. Нерухомі приймачі доносили до капітанського відсіку звуки буревію з дивним клацанням і завиванням. Часом виникало враження,