хто насправді шукає істину – має звикати до того, щоб рухатися поруч з таємницями, бути не в змозі пояснити все, що відбувається, і приймати те, що він не може зрозуміти. Бо бажання все знати, все збагнути, виразити все у цифрах та у словах – є проявом марнославства. Люди ХІХ сторіччя дуже помилялися, коли говорили: «Що ж тепер ще лишилося винайти?» Бо вони побудували перші паротяги, перші прототипи машин, що рухалися зі швидкістю двадцять кілометрів на годину, і вважали, що вже винайшли усе, що можна було винайти. Але скільки всього лишалося винайти після них – стільки ж залишиться винайти і після нас із вами. А скільки ще існує речей, які ми хотіли зробити, але забули, або тих, що зробили, не бажаючи того.
Отже, ми маємо навчитися йти шляхом так, ніби ведемо за руку маленьку дитину, – тому що вона є символом таємниці. Часто в ініціатичних містеріях та частина Бога, яка живе всередині кожного з нас, зображувалася за допомогою символу дитини, що посміхається і несе в рученятах факел, щоб ми могли краще бачити, куди прямуємо і куди ступають наші ноги. Ця дитина, що супроводжує нас на шляху, репрезентує той внутрішній скарб, про існування котрого ми нічого не знаємо. Вона також символізує глибоке вчення про те, що кожен із нас повинен зберігати у своєму серці бодай крихітну частку скромності, а також сильну віру в самого себе, в людство та Бога. Я маю на увазі не Бога християн, юдеїв чи мусульман, але ту велику, загадкову сутність, яка є глибшою і вищою від будь-якої проявленої форми. Я маю на увазі того, кого кожен із нас несе в глибині свого серця, чию любов та заступництво ми відчуваємо постійно, за життя і за смерті.
Людина з Богом ніколи не буває самотньою.
Коли людина відчуває присутність Бога, вона не може бути самотньою, вона спроможна робити усе те, що воліє робити у межах власної долі, й те, про що вона мріє.
Людина з Богом завжди у більшості.
Лекція, прочитана в Мадриді у лютому 1987 року.
Ідеали тіла та ідеали душі
Спробуймо на кілька хвилин забути про навколишній світ – світ проектів, світ думок, світ реклами, який змушує нас відповідати уявленням і зразкам, що задані наперед. Я просто запрошую вас стати філософами і запитати у себе, запитати у природи, що таке ідеали тіла і що таке ідеали душі.
Останнім часом багато слів втрачають сенс і значення. Сьогодні інколи доводиться пояснювати значення слів, хоча набагато важливіше відчувати і проживати їх.
Ми живемо в світі, де всі пояснюють все, де кожна людина намагається запропонувати нам рішення, але при цьому не ставить питань. У кожного з нас, хто живе тут і зараз, є глибока внутрішня потреба запитувати про головне. Хто я? Звідки прийшов? Куди я йду? Що таке Всесвіт навколо нас? Що спонукало мене сьогодні говорити з вами? І що змусило вас сьогодні в деякій мірі пожертвувати власним комфортом і прийти сюди, щоб слухати мене?
З одного боку, ідеали нашої душі й ідеали тіла протилежні, але з іншого – вони гармонійно поєднуються. Нашому тілу