її за руку і намагалася придумати, якими словами можна втішити цю бідну душу. Аж раптом жінка заплакала: «Я б зараз усе віддала за те, щоб опинитися вдома й поміняти закаканий підгузок!»
Я багато думала про її слова і про власні стосунки з дітьми, поки вони були ще малі. Скільки разів і вона, і я змінювали підгузки, ковтаючи відчуття обов’язку, поспіхом, сердиті за незручності, що відволікають нас від важливіших справ. І не смакували цими солодкими моментами життя й любові, адже хто з нас знає, чи повторяться вони колись?
Поки не звучать такі «тривожні сигнали», багато хто просто не задумується про серйозні речі в житті. Замість лікувати старі хронічні хвороби, люди ковтають аспірин і накладають бактерицидний пластир, щоб зняти гострий біль. Натхненні тимчасовим полегшенням, вони все більше і більше завантажують себе «хорошими» речами. І не заморочуються, щоб зупинитися й запитати себе: чи те, на що витрачається найбільше часу, справді найважливіше?
Три покоління тайм-менеджменту
У спробах розв’язати конфлікт між годинником і компасом багато хто з нас звертається до порад із тайм-менеджменту. У шістдесятих роках серйозних книжок на цю тему було не більш ніж десяток, зате в дев’яностих ми вже нарахували понад сто книжок, кількасот статей і незчисленну кількість календарів, щоденників, програмного забезпечення й інших засобів для організації часу. Такий собі «феномен попкорну», коли ці питання стають усе гарячішими і суспільство просто-таки тисне на нас, пропонуючи все більше літератури й засобів.
Під час дослідження ми прочитали й обміркували багато книжок і виділили вісім головних підходів до тайм-менеджменту: від традиційних, орієнтованих на продуктивність (наприклад, підхід «організуй свій час», підхід «воїна», підхід «ази пріоритетів»), до підходів новіших, які заступають традиційні парадигми. Наприклад, підхід «пливти за течією», що походить із Далекого Сходу і заохочує долучатися до природних ритмів життя – торкатися «позачасових» митей, коли цокання годинника просто завмирає в радості теперішнього моменту. Є також підхід «одужання», який показує, що втрати часу внаслідок гаяння й невдалого делегування обов’язків часто пов’язані з глибинними психологічними настановами, і як люди, що намагаються «всім подобатися», часто занадто переймаються роботою і перепрацьовують, тому що бояться сорому й неприйняття.
Найчастіше ми бачимо, що люди схиляються до трьох поколінь тайм-менеджменту. Кожне наступне покоління спирається на попереднє і рухається в напрямку більшої продуктивності й контролю.
Перше покоління. Перше покоління спирається на «нагадування». Загалом можете «пливти за течією», але не забувайте про заплановані справи: написати звіт, відвідати зустріч, відремонтувати машину, прибрати в гаражі. Це покоління використовує прості записки і списки. Якщо ви прихильник цього покоління, то носитимете з собою списки і час від часу зазиратимете в них, щоб нічого не забути. Передбачається, що наприкінці дня ви зробите