ндарна постать і озвучується унікальна творчість великого українського сміхотворця Остапа Вишні…
І не просто сміхотворця. У цій якості він поєднав у собі гумориста, гуманіста і просвітителя. Відчуваю, шановний читачу, як не просто поєднуються у вашій уяві ці поняття – гуморист, гуманіст, просвітитель. Але поєднуються у моїй свідомості у сприйнятті життя і творчості Остапа Вишні. Хочу, щоб таким він і постав перед вами.
Життя Павла Губенка (таке справжнє ім’я письменника), як, власне, і життя його друзів – представників українського розстріляного Відродження, сповнене драматичними колізіями, трагічними ситуаціями, багатозначними недомовками, вірогідними здогадками.
Творчість Остапа Вишні багата контекстами, асоціаціями, навіть інтонаціями, якщо авторську інтонацію можна вловити при читанні, а це неважко зробити, адже у своїх творах письменник веде діалог з читачем.
Життя Остапа Вишні невіддільне від його творчості. І тут запитань більше, ніж відповідей. Не робитиму вигляд, нібито всі загадки життя і творчості гуманіста, навіть із висоти часу, можу розгадати. Буду точним у запитаннях – всі по суті, і некатегоричним у відповідях, інколи супроводжуючи їх застереженнями – вірогідно, ймовірно. І не скидатиму з вагів історії натяків. Звернуся до спогадів про Остапа Вишню, вони мають не тільки документальну цінність, але й емоційну принадність. Торкнусь чуток і, побіжно, пересудів. Адже у часи, коли далеко не все і не про все можна було сказати прямим словом, все це набувало значення. Не потрапити б у лабіринт загадок і здогадок…
Ви прочитаєте вибрані сторінки з творчості Остапа Вишні, почуєте голоси письменників, поетів, друзів Остапа Вишні і навіть тих, хто сприяв його вилученню з українського літературного процесу. Ці голоси звучатимуть як пряма мова.
Разом з вами ми відкриємо маловідомі сторінки його життя і творчості. Такого Остапа Вишню ви не знали…
Остап Вишня – я б назвав його представником українського недорозстріляного Відродження 30-х років минулого століття у світі, де, «хто був ніким, та став усім», а Україна так і не відстояла своєї незалежності, – перебував поперемінно: то на вершині всенародної слави – янгол сатири і гумору, як називали його друзі з мистецького оточення; тоді його ім’я уперше стикнулося з іменем Сталіна… Щоправда, на радянському олімпі він існував без орденів, медалей і лауреатств; то тричі перебуваючи на порозі смерті – націоналіст-недобиток, кулацький прихвостень, організатор терористичних актів, як нарекли його критики – енкавеесні приспішники. Тоді його ім’я вдруге перетнулося з іменем Сталіна.
І так все життя: від піднесення на радянський олімп – до низвергнення у підвали Луб’янки. Зрештою, одержав дозвіл, з великими застереженнями, на життя і творчість.
«Усе життя – гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму», – волав він у передсмертному щоденнику. В його житті було від чого збожеволіти. Яку ж силу волі, силу опору обставинам треба мати, щоб витримати все це. І не просто витримати, але й лишитись відданим своєму призначенню.
Колишній урядовець Української Народної Республіки Павло Губенко був заарештований ВЧК у кінці 1919-го. Йому загрожував розстріл «за контрреволюційну діяльність».
І раптом —? – його випускають на волю. Дають кімнату у тодішній столиці радянської України Харкові, у комуналці. І він на всю міць розгортає літературну діяльність. У 20-ті та на початку 30-х років Остап Вишня стає одним з найпопулярніших українських письменників, яким зачитувались у містах і селах, якого цитували на вулицях, у трамваях, у чергах за продуктами. Його твори займають третє місце за тиражами – після Леніна і Шевченка… Здавалося б…
Та з 26 грудня 1933-го до весни 1934 року Остап Вишня перебуває у тюрмі НКВС у Харкові. Йому інкримінують контрреволюційну діяльність, зокрема, замах на другого секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. В останній момент розстріл замінюють десятьма роками – без трьох днів, як уточнив пізніше «злочинець», – які він відсидів у концтаборі на Печорі. Та за-гроза розстрілу постійно висить над ним.
Але парадокс: гумориста, знов-таки раптом —? перекидають з арештанського бараку на Печорі до письменницького кабінету у щойно реокупованому Києві…
І він продовжує творити, не змінюючи мистецької інтонації, він є улюбленцем мільйонів читачів, не вузького прошарку інтелігенції, а широких верств населення у містах і селах. Фантастична популярність: люди вивчали українську мову, аби прочитати гуморески Вишні в оригіналі…
Моя бабуся, відома, на жаль, вузькому колу шанувальників поетеса Наталія Володимирівна Козловська, яка знала Остапа Вишню особисто і також була переслідувана радянською владою, називала його у своїх щоденниках, які вона заповідала розкрити на початку XXI століття, «Блазнем із сумними очима». «Блазнем» вона писала з великої літери. А на мої питання, чому вона його так називала… Ми ще повернемось до розповідей бабусі про Остапа Вишню. І все-таки: чому гуманіст, гуморист, просвітитель – і раптом блазень, та ще й із сумними очима? Сподіваюсь, прочитавши книгу, складену з трагічного калейдоскопу його життя і творчості, ви це зрозумієте.
І