обладнанням.
Згідно наказу, відповідні санкції Зоран мав отримати після прибуття до системи Пратари. Відповідальною за координацію дій з ґормітами імператор призначив Преподобну Тарасваті.
Таке позиціонування насторожувало.
Й не лише це.
Зоран з’єднався з Преподобною й виклав їй зміст імператорського наказу. Та деякий час мовчала. Спілкуючись з телепатами, командор звик до подібних «дорадчих пауз» і терпляче чекав на коментарій піфійки.
– Отже, нашу місію імператор підпорядковує Ґ’ормі, – нарешті відізвалась та. – Будемо ж достойні його високої довіри.
– Про підпорядкування я здогадався, – буркнув Зоран. – А якщо без пафосу, без «високої довіри», то як? Вам відомо, що там знаходиться, на тій замороженій планеті? Просвітіть мене, Преподобна.
– Портал.
– …?
– Там знаходиться один із вцілілих міжпросторових порталів, створених давніми расами. Його збудували ще в ті часи, коли 18КВ216:2 оберталася навколо материнської зірки. Тоді її ще вкривали океани, вона мала атмосферу. Сотні мільйонів років тому.
– Ящери збираються активувати портал?
– Я би так сказала: спробують активувати.
– І яка ж імовірність успіху?
– Я не володію достатніми для прогнозу знаннями.
– Портал вморожено у кригу?
– Наскільки мені… нам відомо, – виправилась Тарасваті, вкотре підкреслюючи перед командором свою невіддільність від жрецької корпорації Піфії, – невід’ємною частиною порталів були живі істоти, подібні до норн-симбіонтів. Можливо, у крижаній оболонці вони ще зберегли свої властивості. Чи, може, правильніше сказати: здібності.
– Як не кажи, а суть не міняється… – спиною командора пробігла хвиля ознобу, немов у рубці повіяло холодом з крижаних пустель 18КВ216:2. Він запитав:
– Про симбіонтів вам ящери повідомили?
– Ні.
– Ні?
– Поки що це лише мої припущення.
– На Піфії знають координати інших подібних порталів?
– Деяких, – за тоном, яким вимовила це слово Тарасваті, Зоран зрозумів, що зачепив делікатну тему. Одну із численних заборонених тем священної касти. Проте він вирішив не зважати на заборони та забобони й відновити свій командорський суверенітет.
«Далі відступати немає куди. Все. Крапка, – сказав собі командор. – Від сьогодні відьми не гратимуть зі мною у хованки!»
– Чому ж наша раса не спробувала їх активувати? – він зробив наголос на слові «наша». Хоча його мати, клонка тисяча чотириста двадцятої серії, не була б настільки категоричною щодо генетичної приналежності сина.
– Ми ще не досягли потрібного рівня відповідальності.
– Невже?
– Саме так.
– Це ящери так вважають?
– Не лише вони.
– Портали – іграшки лише для дорослих?
– Ви ж, командоре, все самі розумієте. Ви ж посвячений