симптоми ви спостерігаєте?
– Він поводиться неприйнятно. Він правопорушник, відповідальний за зґвалтування й пограбування. Він конфліктує з оточенням – таку людину неможливо виправити покаранням.
Мілкі також пояснив, що Мілліган становить небезпеку для себе й людей навколо, а тому єдине придатне для нього місце – заклад із максимальним рівнем безпеки, тобто Ліма.
– Як до нього ставилися?
– З професійною зневагою.
Цей свій термін він не пояснив, але під час подальшого перехресного допиту, який проводив Ґолдсбері, Мілкі з презирством повідомив, що не згоден з визначенням СМО, яке наведено у другому виданні «Діагностики та статистики» (DSM-II).
– Я виключаю імовірність того, що Мілліган хворий на синдром множинної особистості так само, як міг би виключити сифіліс на основі його аналізу крові. Жодних симптомів у нього немає.
Свідчення Мілкі суперечили твердженням доктора Джорджа Ґардінґа, доктора Девіда Кола, доктора Стелли Керолін та психолога Дороті Тернер, і тому суддя Кінворсі викликав Біллі давати свідчення.
Це вперше Біллі дозволили свідчити від свого імені. Він підвівся, розправив плечі й спокійно і впевнено зайняв своє місце. Усіх присутніх він привітав кивком і стриманою усмішкою. Кайданки заважали йому одночасно покласти одну руку на Біблію та підняти іншу вгору, тому йому довелося зігнутись у три погибелі. Він присягнувся казати всю правду й нічого, крім правди, і всім, хто з ним працював, стало ясно, що свідчити вийшов Учитель – бо лише сума всіх особистостей могла знати всю правду.
Ґолдсбері почав ставити йому запитання щодо лікування в Лімі.
– Ви проходите терапію гіпнозом?
– Ні.
– Групову терапію?
– Ні.
– Музичну терапію?
Учитель розсміявся.
– Купку пацієнтів просто приводили у кімнату, де стояло піаніно, та наказували сидіти. Терапевта з нами не було – ми самі годинами там сиділи.
Потім під час перехресного допиту прокурор запитав його:
– Чи не було б для вашого лікування краще, аби ви співпрацювали з лікарями?
– Я не можу сам собі провести терапію, – понуро похитав головою Учитель. – Відділенням «А» керують, наче загоном для овець. Тобто просто виганяють і заганяють назад.
У Афінах у мене теж траплялася регресія, але я навчився з цим боротися. Там лікарі знали, як мене лікувати. І робили це не шляхом покарань, а за допомогою терапії та ліків.
Суддя Кінворсі оголосив, що ухвалить рішення у цій справі за два тижні.
Через десять днів, 10 грудня 1979 року, Кінворсі ухвалив рішення, згідно з яким Біллі має лишитись у лікарні Ліми, але його мають лікувати відповідно до його діагнозу синдрому множинної особистості. Це вперше в історії суду Огайо суддя наказав психіатрам у клініці, як саме вони мають лікувати пацієнта.
(2)
Рішення судді лишити Міллігана в Лімі розчарувало хлопця – він був переконаний, що тепер наглядачі й охорона