Якась невидима сила немовби відштовхувала її від трапа.
– Ви ж стояли тут увесь час, – крізь зуби процідив хлопець.
Жінка висмикнула паспорт із його рук, нахилилася та прошепотіла:
– Не твоє собаче діло.
Працівник «Altair Air» майже напевно бовкнув би щось таке, що вартувало йому роботи, якби не його напарниця. Дівчина забрала в нього посадковий талон, підсунула штрих-код під сканер і швидко повернула пасажирці. Після чого з незворушним виразом обличчя вказала на прохід до літака:
– Приємного польоту.
Гелен Горовіц відійшла від стійки, та за крок від розсувних дверей зупинилася, ніби наштовхнувшись на невидиму перешкоду. Власний голос громовим відлунням прокотився головою: не йди! Вона озирнулася, очі заметалися порожньою залою очікування. Напад паніки був таким гострим, що жінка почала розвертатися спиною до трапа, коли раптом помітила двох працівників служби безпеки, які неквапом крокували центральною галереєю. Чоловіки не дивилися в її бік, але…
Гелен опанувала себе, після чого, опустивши голову, пройшла крізь розсувні ворота.
Спочатку літали птахи, і птахів створив Бог. Літали янголи, і янголів створив Бог. Чоловіки й жінки мали довгі ноги та порожнисті хребти, і такими Бог їх створив із якоїсь причини. Втручатися в політ означало втручатися в Божі справи.
I don’t hear no choir, all I see are liars
Is there someplace other than this, maybe somewhere higher?
Літак
10 травня 2017-го
«Boeing 777-200» авіакомпанії «Altair Air», рейс ALR 341
11 хвилин до зльоту
Анна ніколи не літала першим класом, тож, опинившись у стильно оформленому приміщенні в носовій частині «Боїнга 777», розгубилася. Завдяки меншій кількості крісел тут було просторіше, як у салоні економ-класу. Самі крісла мали фантастичний вигляд: високі, оздоблені темним деревом і всіяні безліччю кнопок незрозумілого призначення. Судячи з відстані між ними, кожне за бажання трансформувалося в повноцінне ліжко.
Місце 4K розташовувалося в куті під правим бортом літака. Анна повернула в прохід одразу за входом до лайнера й застигла поміж рядами ні в сих ні в тих. Пасажири, що вже порозсідалися, один за одним зводили на неї очі, всі, крім росіянина в зеленій сорочці, що вмощувався на місці 1K. Побачивши жінку, він демонстративно відвернувся.
Анна почала червоніти. За мить на допомогу нагодилася стюардеса.
– Яке у вас місце?
– Чотири-кей.
– Сюди, будь ласка, – стюардеса обійшла із жінкою довкола бортової кухні й підвела її до крісла в кутку. – Місце чотири-кей.
– Дякую. – Анна не підіймала очей.
Стюардеса за півхвилини повернулася.
– Перепрошуємо за затримку, за кілька хвилин ми рушатимемо на зліт. Бажаєте шампанського?
Секунд п’ять Анна розгублено кліпала. Шампанського вона не хотіла, зате відчувала страшенний голод. Вона раптом збагнула, що вже незабаром доба, як тріски не мала в роті.
– А