проблеми старіння слід вважати аномальними, бо старіння організації можна відвернути за допомогою належного лікування. Щоб розвернути патологічне старіння навспак, необхідні великі жертви на кшталт скорочення персоналу, яке я вважаю радикальним рішенням для патологічної проблеми.
Власне лікування на будь-якій стадії життєвого циклу вимагає усунення аномальних проблем з тим, щоб організація могла перейти до наступної стадії життєвого циклу та пережити новий набір нормальних проблем.
Профілактика означає розвиток здібностей, які посилюють просування компанії до Розквіту й дають змогу утриматися на цій стадії. Розквіт – найбажаніший стан, і необов’язково із нього виходити.
Тепер, коли ми визначили терміни та окреслили мету й структуру книжки, перейдімо до опису різних стадій розвитку та старіння організацій на типовому шляху.
Розділ 2
Залицяння
Найкращий спосіб передбачити майбутнє – створити його.
Я називаю першу стадію розвитку організацій Залицянням (Courtship). Ця стадія передує самому народженню організації. Організація існує лише як ідея.
Рис. 2.1. Стадія Залицяння
Формування відданості
На стадії Залицяння наголос робиться на ідеях та можливостях, які пропонує майбутнє. Потенційний засновник захоплений, сповнений ентузіазму та «рекламує» всім, якою чудовою вийде його ідея. Кому він насправді продає цю ідею? Кого він найбільше намагається переконати? Самого себе!
Тут відбувається щось дуже важливе. Протягом цього періоду компанія подібна до літака наприкінці злітної смуги. Він готується злетіти. Пілот змушує двигун набирати обертів, чутно гучний шум. Звідки цей шум? Літак ще навіть не злетів. Пілот набирає реактивну силу та максимальну потужність, щоб, коли він відпустить гальма, літак злетів швидко та плавно. Аналогічно для стадії розвитку «Залицяння» характерні безліч розмов та бездіяльність, але це критично важливо для майбутнього успіху компанії.
Щоб ви не проґавили моєї думки, дозвольте наголосити, що засновник формує відданість ідеї. Тестуючи свою ідею на інших, засновник водночас вибудовує власну внутрішню відданість цій ідеї. Йому цікаво, що думають інші. Чи ця ідея життєздатна? Що успішніше він продає цю ідею іншим, то сильніша власне його відданість. Цей процес критично важливий для здорового «народження» організації.
Чому він має таке значення?
Той, хто знає, «навіщо» жити, може витримати майже будь-яке «як».
Я назвав цю стадію «Залицянням», бо ситуація не сильно відрізняється від прелюдії до шлюбу. Якої миті ми справді одружуємося? Не тоді, коли надягаємо обручки на пальці. Ми справді одружені, коли з’явилася відданість, її перевірено і вона витримала перевірку. Коли ми розлучаємося? Не тоді, коли суддя підписує папери. Обручки та папери – це лише формальності. Шлюб