з них був цей тунель. Давній, утім, і досі цілком придатний для використання.
Наближаючись до цитаделі ворога, убивця застановлявся, чи завдання, що чекає на нього там, буде й справді таким простим, як обіцяв Янус. Янус запевнив, що хтось усередині про все подбає. Хтось усередині. Неймовірно. Що більше він думав про свою місію, то простішою вона йому здавалася.
Вахад… тінтаїн… тхалатха… арбаа, подумки сказав він арабською, дійшовши до кінця тунелю. Один… два… три… чотири…
21
– Здається, ви чули про антиматерію, містере Ленґдон? – Вітторія уважно дивилася на нього. Її смаглява шкіра різко контрастувала з білими стінами.
Ленґдон звів очі. Раптом він відчув себе невігласом.
– Можна так сказати… У певному сенсі.
– Ви дивилися «Стар трек». – Вона ледь помітно всміхнулася. Ленґдон почервонів.
– Мої студенти люблять цей серіал… – Він наморщив чоло. – Здається, антиматерія слугує паливом для «Ентерпрайза»?
– Добра наукова фантастика черпає ідеї зі справжньої науки.
– То антиматерія реально існує?
– Це закономірність природи. Усе має свою протилежність. Протони мають електрони, «верхні» кварки мають «нижні» кварки. На субатомному рівні панує досконала симетрія. Матерія й антиматерія – це інь і ян фізики. Антиматерія забезпечує фізичну рівновагу. – Ленґдон пригадав про дуальність Галілея. – Науковцям відомо ще з 1918 року, що в результаті великого вибуху утворилося два види матерії. Один із них – це та матерія, яку ми бачимо навколо. З неї створені гори, дерева, люди – все на Землі. Другий вид – протилежність знайомої нам матерії. Вона ідентична з нею в усьому, за винятком того, що її частинки мають протилежний заряд.
– Добре, але ж зберігати антиматерію практично неможливо, – нарешті отямився Колер. У його голосі забриніли нотки сумніву. – Як вам із батьком вдалося її нейтралізувати?
– Батько сконструював вакуумний контейнер з протилежною полярністю, щоб витягувати позитрони антиматерії з прискорювача, перш ніж вони зникнуть.
– Але ж вакуум витягував би і матерію! – сердито вигукнув Колер. – Відділити ці частинки одні від інших неможливо!
– Батько розділив їх за допомогою магнітного поля. Матерія перемістилася вправо, антиматерія – вліво. Вони, як відомо, мають протилежні заряди.
Стіна невіри, якою оточив себе Колер, схоже, нарешті дала тріщину. Він подивився на Вітторію з німим подивом і раптом сильно закашлявся.
– Неймо… вірно, – вимовив, витираючи вуста, – однак… – Здавалося, його здоровий глузд усе ще опирається. – Добре, припустімо, що ідея з вакуумом спрацювала, але ж самі контейнери створені з матерії. Антиматерію неможливо зберігати всередині матерії. Від контакту вона вмить…
– Антиматерія не торкається стінок контейнера. – Вітторія, очевидно, чекала, що він про це запитає. – Вона висить у вакуумі. Ці контейнери називаються «пастками для антиматерії», бо вони втримують антиматерію в центрі на безпечній відстані від стінок і