ти не можеш не розуміти, що твоя робота з ним кидає тінь на мене. І на мою кампанію.
Рейчел зітхнула. Вони з батьком уже не раз про це говорили.
– Татку, я працюю не на президента. Я з ним навіть не знайома. Я працюю в Ферфаксі, заради Бога!
– Політика – це чисте сприйняття, Рейчел. І тому зовні виглядає так, наче ти працюєш саме на президента.
Рейчел перевела подих, намагаючись стриматися.
– Я доклала багато зусиль, щоб отримати цю роботу, татку. І тому не збираюся її кидати.
Сенатор звузив очі.
– Знаєш, часом твій егоїзм і справді…
– Сенаторе Секстон! – мовив репортер, несподівано вигулькнувши біля столу.
Настрій сенатора відразу ж пом’якшав. Рейчел невдоволено простогнала і взяла булочку з кошика, що стояв на столі.
– Я Ральф Сніден з «Вашингтон пост», – продовжив журналіст. – Можна поставити вам кілька запитань?
Сенатор посміхнувся і промокнув рота серветкою.
– Із задоволенням, Ральфе. Тільки поспішай. Я не люблю пити охололу каву.
Репортер нещиро засміявся.
– Звісно, сер. – Він витяг мініатюрний записувальний пристрій і увімкнув його. – Сенаторе, ваші виборчі телевізійні ролики закликають законодавчу владу забезпечити однакові зарплати для жінок та чоловіків, а також зменшити податки для новостворених сімей. Ви можете коротко обґрунтувати ці вимоги?
– Аякже. Просто я великий симпатик сильних жінок та міцних родин.
Рейчел ледь не вдавилася своєю булочкою.
– До речі, про сім’ї, – продовжив репортер. – У ваших виступах ви багато уваги приділяєте освіті. І пропонуєте дуже суперечливе скорочення декотрих бюджетних витрат заради збільшення фінансування державних шкіл.
– Я вважаю, що діти – це наше майбутнє.
Рейчел повірити не могла, що її батько опустився до цитування популярних пісень.
– І останнє запитання, пане сенатор. За останні кілька тижнів ваш рейтинг, за даними опитувань, стрімко підскочив. Президента має занепокоїти цей факт. Що є причиною вашого успіху?
– Гадаю, це пов’язано з довірою. Американці починають бачити, що нинішньому президентові не можна довіряти: він не здатен вжити рішучих заходів, які зараз так необхідні нашій країні. Захмарні витрати уряду щоденно заганяють нашу країну дедалі глибше у борг, і американці починають усвідомлювати, що настав час не марнувати, а ремонтувати.
Рятуючи Рейчел від смертної кари через вислуховування батькової риторики, в її сумочці озвався пейджер. Зазвичай його різке електронне пищання бувало неприємною несподіванкою, що недоречно переривала розмову, але зараз воно прозвучало мало не солодкою мелодією.
Сенатор невдоволено насупився – його посміли перервати!
Рейчел витягнула пейджер з сумочки і натисла в певній послідовності п’ять кнопок, підтверджуючи, що саме вона і є тією особою, що тримає пристрій. Пищання припинилось, і почав блимати рідкокристалічний дисплей. За п’ятнадцять секунд вона отримає засекречене