невблаганне відчуття початку і кінця всього. Звершення не випереджають події, але і не запізнюються. Розвивається ж майстерність таймінгу в повсякденній практиці, і тепер ми розглянемо таймінг у віпасані.
Віпасана – це безперервна медитація, коли принципово весь час присвячено лише практиці. У суцільній безперервності ви завжди знаходитеся в сьогоденні, не застряючи у минулому і не забігаючи у майбутнє. Бути тут і зараз – означає перебувати у вічності, де часу немає. Проте час безперервно протікає у вічності, і ми безперервно усвідомлюємо його течію. Технічно нам задано декілька параметрів для практики: тривалість самого курсу (рік, місяць або десять днів); тривалість щоденної практики, яка поступово наростає (зазвичай від шістьох до, навіть, шістнадцятьох годин у день); ділення практики на блоки (із сповна (?) певним співвідношенням циклів ходьби, стояння, сидіння і лежання); ділення блоків на декілька циклів (де в кожному виділяються періоди); точне співвідношення різних позицій з поступовим пропорційним збільшенням кожного періоду; у будь-якому положенні задана певна програма стеження за тими або іншими процесами з послідовним переведенням уваги. Все суворо регламентовано – з 4 ранку до 10 вечора в певні моменти роздається сигнал таймера, і ви перемикаєте увагу, слідуючи передзаданій програмі.
Проте ви нічого не намагаєтеся міняти в тому, що ви споглядаєте, а просто свідчите. Залежно від швидкості процесів, ви виявляєте болісну тривалість 20-ти хвилин або провал в глибоку тишу розуму впродовж декількох годин, які просто незрозуміло, куди поділися. Загальна тенденція: у міру поліпшення концентрації, сповільнюються дихання і рухи, вирівнюється емоційний фон, розчиняються мислеформи, прояснюється свідомість. Поступовий час перестає відрізнятися від вічності. Нічого не відбувається, а те, що відбувається, обнуляється. Запанувало чисте свідчення як таке як споглядання чистої порожнечі буття, де припиняються страждання з приводу втрати з часом всього нереального. У віпасані ми маємо принцип таймінгу в найбільш чистому вигляді – тимчасовість як таку. Якщо при поверненні в зовнішній світ до активної діяльності вам не вдасться зберегти досягнутий стан, то принаймні залишиться звичка до того, щоб розміряти завдане «часування» діяльності із швидкістю протікання відміряних процесів. Простіше кажучи, ви вмієте виявлятися «в потрібний час у потрібному місці», де особисте сьогодення збігається з Вічністю, і всі проекти в руслі самореалізації здійснюються.
II. Осьова центрація
У більшості азіатських країн «білу людину» на вулиці просто роздирають на частини, прагнучи захопити в різних напрямах. Без «осі» ви пропадете. Потрібна повна самовпевненість і ясне розуміння, що ви самі маєте намір робити і як правильно свої проекти реалізовувати. Інакше вас завалять пропозиціями, і ви почнете робити те, що взагалі анітрохи не входило у ваші плани ще десять хвилин тому. Потім ви виявите себе в незнайомому місці,