і виписав їй рахунок. Хоч він здавався пригніченим, коли йшов із кухні, але поводився не менш нахабно. Стрек оглянув її згори вниз, наче подумки роздягаючи, а відтак із викликом подивився їй в очі.
Нора вважала, що рахунок занадто великий, але нічого не сказала, бо хотіла якнайшвидше випровадити Стрека з будинку. Поки він сидів за столом і виписував рахунок, він застосував звичний прийом: підсунувся ближче до неї, намагаючись звабити своєю мужністю та статурою. Коли вона підвелася і простягнула йому чек, він узяв його таким чином, щоб Нора відчула його недвозначний дотик.
Поки Нора проводжала його в коридорі, вона очікувала, що він раптом поставить свою валізу з інструментами і нападе ззаду. Але коли вона дійшли до дверей, Стрек пройшов повз неї на терасу, і серце Нори припинило калатати.
Стрек зупинився вже за дверима.
– А чим займається ваш чоловік?
Це питання спантеличило Нору. Він би міг запитати це на кухні, коли вона завела про нього мову, проте зараз така цікавість була недоречною.
Нора могла сказати Стреку, що то не його діло, але досі його боялася. Вона відчувала, що його можна легко розсердити, а стримувана жорстокість може вирватися через будь-яку дрібницю. Тому вона знову збрехала йому, сподіваючись, що це остудить його запал.
– Він… поліцейський.
Стрек здивовано звів брови.
– Невже? Тут? У Санта-Барбарі?
– Так.
– Непогано, як для поліцейського.
– Вибачте? – промовила Нора.
– Не знав, що поліцейським так добре платять.
– Здається, я говорила, що успадкувала будинок від тітки.
– Звісно, я пам’ятаю. Ви говорили.
Намагаючись зробити свою брехню більш правдоподібною, Нора додала:
– Ми мешкали у квартирі. А потім моя тітка померла і ми переїхали сюди. Ви праві: ми ніколи б не спромоглися купити такий будинок.
– Ну, – відповів Стрек, – я радий за вас, чесно. Така гарна жінка заслуговує на гарний будинок.
Він зняв уявний капелюх, підморгнув їй і пішов у напрямку вулиці, де на узбіччі стояв припаркований його білий мікроавтобус.
Нора зачинила двері і спостерігала за ним крізь овальне вітражне віконечко посеред дверей. Стрек озирнувся і помахав їй рукою. Нора відійшла від вікна у темний коридор, звідки її неможливо було побачити, і продовжувала звідти спостерігати за ним.
Певна річ, Стрек не повірив їй. Він знав, що Нора вигадала історію про чоловіка. Не треба було говорити, що вона вийшла заміж за копа; її спроба відхилити його залицяння була занадто очевидною. Краще б вона сказала, що її чоловік – сантехнік чи лікар. Будь-хто, але не коп. І все ж таки Арт Стрек пішов геть. Хоч він і знав про її брехню, все ж пішов, упіймавши облизня.
Тільки тоді, коли мікроавтобус Стрека від’їхав, Нора стала почуватись у безпеці. Хоча, якщо чесно, тінь тривоги залишилася.
2
Після вбивства доктора Дейвіса Везербі Вінс Наско поїхав на своєму сірому мікроавтобусі «форд»