таксою у світі, адже на ньому тримався весь будинок: стареньку господиню потрібно було вигулювати декілька разів на день і в цей час постійно тримати ніс за вітром. А відтоді, як на Ліндевег оселилася ця похмура сімейка, клопоту стало за край. Річ у тім, що нові сусіди зовсім не були схожі на звичайних людей. Одна тільки жінка не викликала тривоги. Від решти ж, а надто від високого чоловіка, тхнуло небезпекою. Польді, безсумнівно, не міг не помітити, що в будинку, де мешкала родина, нерідко проливалася кров. Особливо щуряча – він її виразно відчував.
Вірний і відданий Польді, авжеж, любив свою господиню. І все ж був не проти змінити її на господаря. Його кумир – Дірк ван Комбаст. Гарненько до нього принюхавшись і уважно за ним поспостерігавши, Польді дійшов висновку, що сусід не тільки божественно пахне женьшенем і пачулі, а ще й такий самий проникливий, як і він сам. Адже гер ван Комбаст теж відчував неабияку небезпеку від сусідів і відчайдушно захищав від неї людей довкола – принаймні намагався це робити. Звісно, нетямущій господині Польді такі благородні поривання не зрозуміти.
Коли Польді побачив сусідських дівчат, шерсть у нього встала дибки. У ніс миттєво вдарив запах старої, затхлої цвинтарної землі з легкою домішкою кров’яної ковбаси. Будь-якого іншого собаку такий запах невимовно потішив би, але старого Польді так просто не ошукаєш.
– Доброго дня, фрау Газе!
Сільванія і Дака не зважали на гавкання Польді.
– Здрастуйте, милі! – усміхнулася фрау Газе.
«Ну що вона за людина така, – здивовано подумав Польді. – Невже вона нічого не помічає?»
Фрау Газе тим часом зупинилася біля будинку Дірка ван Комбаста.
– Що це він знову замислив? – здивувалася жінка.
Але Дірку було зараз не до Польді і його господині.
Починався другий етап випробувань: набої треба було роздробити. З пилососа почулося: «КР-Р-Р! КРА-АХ!» Дірк посміхнувся – поки все йшло за планом.
– Третій етап випробувань: газова атака! – скомандував він пилососу.
– Часник! – скривилася фрау Газе.
Польді тріумфував. Мовляв, він знає: усе, що наразі робить ван Комбаст, він робить для перемоги над нелюдами.
Але мисливець за вампірами і не здогадувався, що лише за два кроки від нього заходиться гавкотом його найпалкіший шанувальник. Чоловік упивався своїм геніальним винаходом, випробування якого пройшли пречудово.
«Дуже гарно, Дірку! Ти просто геній! – подумав він, пишаючись собою. – А тепер – останній штрих». Дірк підняв із землі лійку й обережно прикрутив її до шланга пилососа. Але вереск, що раптом пролунав із сусідського будинку, змусив його на мить відволіктися від найвідповідальнішого етапу випробувань.
– ZENSATOI-I-I FUTZI-I-I-I! – лунало з лігва Цепешів.
Збентежений Дірк спіткнувся, зачепивши при цьому ногою кнопку на пилососі. Той увімкнувся, шланг вислизнув у Дірка з рук