Надя Фендрих

Сестри-вампірки 2


Скачать книгу

таксою у світі, адже на ньому тримався весь будинок: стареньку господиню потрібно було вигулювати декілька разів на день і в цей час постійно тримати ніс за вітром. А відтоді, як на Ліндевег оселилася ця похмура сімейка, клопоту стало за край. Річ у тім, що нові сусіди зовсім не були схожі на звичайних людей. Одна тільки жінка не викликала тривоги. Від решти ж, а надто від високого чоловіка, тхнуло небезпекою. Польді, безсумнівно, не міг не помітити, що в будинку, де мешкала родина, нерідко проливалася кров. Особливо щуряча  – він її виразно відчував.

      Вірний і відданий Польді, авжеж, любив свою господиню. І все ж був не проти змінити її на господаря. Його кумир  – Дірк ван Комбаст. Гарненько до нього принюхавшись і уважно за ним поспостерігавши, Польді дійшов висновку, що сусід не тільки божественно пахне женьшенем і пачулі, а ще й такий самий проникливий, як і він сам. Адже гер ван Комбаст теж відчував неабияку небезпеку від сусідів і відчайдушно захищав від неї людей довкола  – принаймні намагався це робити. Звісно, нетямущій господині Польді такі благородні поривання не зрозуміти.

      Коли Польді побачив сусідських дівчат, шерсть у нього встала дибки. У ніс миттєво вдарив запах старої, затхлої цвинтарної землі з легкою домішкою кров’яної ковбаси. Будь-якого іншого собаку такий запах невимовно потішив би, але старого Польді так просто не ошукаєш.

      – Доброго дня, фрау Газе!

      Сільванія і Дака не зважали на гавкання Польді.

      – Здрастуйте, милі! – усміхнулася фрау Газе.

      «Ну що вона за людина така, – здивовано подумав Польді. – Невже вона нічого не помічає?»

      Фрау Газе тим часом зупинилася біля будинку Дірка ван Комбаста.

      – Що це він знову замислив? – здивувалася жінка.

      Але Дірку було зараз не до Польді і його господині.

      Починався другий етап випробувань: набої треба було роздробити. З пилососа почулося: «КР-Р-Р! КРА-АХ!» Дірк посміхнувся  – поки все йшло за планом.

      – Третій етап випробувань: газова атака! – скомандував він пилососу.

      – Часник! – скривилася фрау Газе.

      Польді тріумфував. Мовляв, він знає: усе, що наразі робить ван Комбаст, він робить для перемоги над нелюдами.

      Але мисливець за вампірами і не здогадувався, що лише за два кроки від нього заходиться гавкотом його найпалкіший шанувальник. Чоловік упивався своїм геніальним винаходом, випробування якого пройшли пречудово.

      «Дуже гарно, Дірку! Ти просто геній! – подумав він, пишаючись собою. – А тепер  – останній штрих». Дірк підняв із землі лійку й обережно прикрутив її до шланга пилососа. Але вереск, що раптом пролунав із сусідського будинку, змусив його на мить відволіктися від найвідповідальнішого етапу випробувань.

      – ZENSATOI-I-I FUTZI-I-I-I! – лунало з лігва Цепешів.

      Збентежений Дірк спіткнувся, зачепивши при цьому ногою кнопку на пилососі. Той увімкнувся, шланг вислизнув у Дірка з рук